Написать сочинение по укр. яз. на тему "людина, на яку я хочу бути схожа" или "моя майбутня професiя" p.s. можно на ) заоранее : ))

як і всі діти, відповіді на питання дорослих "ким ти хочеш бути, коли виростеш? " я змінювала ледь не щодня: коли я була маленька, я хотіла бути і , і акторкою, і лікарем. у молодших класах, мабуть, через дитячу прив*язаність до першої вчительки, мені теж хотілося вчити дітей. але зараз, питанняя про майбутню професію більше не забавка, а серйозна проблема вибору. і мені здається, я знайшла гідну відповідь на це питання. у майбутньому я хочу стати психологом.  мої батьки та друзі підтримують мене у цьому виборі. часто я чую, що мої поради та підтримка комусь із близьких - і ви не уявляєте собі, як я радію почувши це! це зовсім не прагнення самоствердитися: ті нехитрі поради, які я можу дати приятелямтепер,- запорука того, що колись я стану професіоналомі моя діяльність буде комусь потрібна. аджу у будь-якій професії важлива не лише наполеглива праця, а й талант, покликання. звісно, я надію на майбутнє навчання, але і зараз починаю читати доступні мені науково - популярні книгий намагаюсь привчити   себе ставитись до проблем оточуючих із розумінням та співчуттям, зберігати чужі таємниці, тобто виховую у собі майбутню професійну етику. 

Ох, ну й завірюха! вітер аж до кісток проймає! - буркотів собі під ніс невдоволений миколай. - ей діду, почекай на мене. ухх, ну й у вас тут сніги! - от тобі й на! в самого борода ледь не до землі, а ще мене дідом кличе - та ти не зважай на це, старий.- більш примирливо сказав незнайомець, - я дід мороз, приїхав погостювати до вас, гостинців привіз, на тутешні звичаї подивитись хочу. - і кому ж ти ті гостинці дарувать збираєшся? хіба хтось візьме у тебе подарунки? і взагалі це - моя територія! що ти тут забув? - заспокойся, а то зараз закипиш. взагаліто я приїхав з миром, та й дарувать подарунків нікому не збираюся. - а на що ж ти притягнув цілий мішок іграшків? - це - мій майбутній прибуток. тут іграшки можна дорожче продати, ще й гроші зароблю. - потирав руки дід мороз. - ах ти, самозванець! як так можна! це свято створене для того, щоб порадувати діточок, а ти на цьому гроші хочеш заробить - діти і так щасливі

Бачити дятла перший раз у житті для мене було так несподівано! до того ж на старому стовбурі дятел виглядав дуже нарядно. відтак, я аж завмер на місці від подиву та захоплення. птах-трудівник старанно перебирався по стовбуру то сюди, то туди. довгим дзьобом він стукав по дереву та прислухався. а відчувши шкідника, що сховався під корою, встромляв у дерево дзьоба та видавав своє фірмове: “тр-р-р! ”. побачивши мене, дятел кумедно повертів голівкою в червоній шапочці, трохи почекав. оскільки я не намагався вилізти на його дерево, цей працьовитий птах спокійно продовжив свою справу. я довго спостерігав за дятелом, аж поки він перелітів на інше старе дерево. у високій густій кроні абрикоси його вже не стало видно. але я ще довго чув: дятел продовжував працювати.