3-4 речення про хліб ( розповідне , питальне , спонукальне )

хлiб-всьому голова.-розповiдне. хто пiде за хлiбом? -питальне. мамо, будь ласка,передай хлiба.-спонукальне.

Вища ступінь порівняння: проста форма(за суфіксів -ш- , -ііше(суфікс -іш-) складена форма(твориться з додаванням до прислівника вищого ступеня тобто до слова холодніше додати слово більш або менш) більш чи менш холодніше. найвищий ступінь порівняння((твориться за префікса най- для підсилення можуть уживатичя префікси тобто якнай-, іше з підсиленням якнайхолодніше,щонайхолодніше. складена форма(твориться з додаванням до прислівника слів найбільш,найменш)—найбільш холодно(уживається прислівник початкової форми) чи найменш холодно.

хороша бабуся – основа щасливого дитинства. і моя бабуся саме така.   адже моє дитинство, завдяки їй, було казкою, сповненою ласкавих дотиків теплих долонь та смачнючих страв .

зростом вона невеличка і трохи повненька. завжди зав’язує хустинку, бо вважає, що ходити з непокритою головою неможна. а з хустини постійно виглядає пасмо сивого волосся, думаю, бабця спеціально його так залишає, щоб і в старості трохи причаровувати діда.та прядка додає їй певної краси. я не пам’ятаю час, коли те пасмо було не сиве. тоді у бабусі напевно було менше зморшок і вона рідше жалілася на своє здоров’я. а от очі в неї залишились такі ж як і були. тим очам позаздрять 18-річні, бо вони аж світяться жвавістю та любов’ю до життя.

а ще у моєї бабусі неймовірні руки. вони завжди теплі, трохи шершаві і пахнуть пиріжками. інколи видається, що вони живуть своїм власним життям, а життя те надзвичайно активне, бо вони ніколи не зупиняються. вони перуть, прибирають, готують їжу, за грядками  , а коли бабця сідає дивитись телевізор чи просто розмовляти з кимось, то вони починають складати одяг, в’язати чи просто потихеньку погладжують одна одну, але не зупиняються.

одяг у бабусі завжди чистий , як і все те, що її оточує. влітку особливо часто вона вдягає плаття в горошок. каже, що то її улюблене, що то їй колись дідусь подарував. воно й справді дуже їй пасує, ніби освіжає її отака вона – моя мила бабусенька. вона творець мого дитинства, до якого в думках буду повертатись усе своє життя. ще не один раз подумки переживу задоволення від відчуття її руки на своїй голові і ще не один раз, згадавши все, заплачу…