Написання не з дієприкметником ? : і кликав день в (не) мріяні світи .

І кликав день в немріяні світи.
Немріяні-разом ( бо нема залежних слів.)

Майбутнє — це незвіданий шлях, непроста доріжка, яка до кінця невідома звичайній людині. Життя буває різним, але кожному хочеться бачити себе у майбутньому радісним та щасливим. У всі часи людство приваблювало майбуття. Людям завжди хотілося випередити час, дізнатися, що ж їх чекає далі. Але час минав...
Колись я, як і всі діти, змінювала свої бажання щодо професії. Спочатку мені хотілося бути лікарем, потім вчителем і навіть дизайнером одягу... Та все це залишилося у дитинстві, у мріях. Зараз я тільки у шостому класі, але певна, що професію свою ще не обрала.
Щоб уявляти своє майбутнє, треба насамперед поставити перед собою ціль і намагатися досягти її. Тоді легше жити, бо людина знає, що їй потрібно від життя, знає, чого саме вона хоче.
Моя мета зараз — добре вчитися. Я вважаю, якщо захотіти, то все обов'язково здійсниться. Звичайно ж, майбутнє своє я уявляю світлим, хорошим. Варто лиш вірити у свої сили, у себе.
Як усе буде — покаже час. Та недаремно в народі кажуть, що людина — коваль свого щастя, вона сама будує власне життя.

пропоную так, але не знаю, що таке називні речення. якщо, що, то виправиш

Объяснение:

Ось уже кілька років поспіль я ходжу до школи. Кожен ранок мене привітно зустрічає шкільне подвір'я. Там у нас є не величкий садок, де ростуть різні квіти: запашні піонії, яскраві нарциси та пахучі жоржини. Трохи блище до входу школи розташовані дві величезні ялинки, немов хмарочоси. Справді, у нас подвір'я все цвіте, а з правого боку у нас стоїть мініполе. Там зазвичай дітлахи грають у різні спортивні ігри.

Щодня я милуюсь подвір'ям, йдучи до школи.