Напишіть твір - розповідь або діалог (6-8 речень) на одну з тем: "мій вихідний день", "моє улюблене заняття", "красива людина в праці". використайте не менше двох дієприслівників чи дієприслівникових зворотів. всем !

Красива людина в праці

Закінчивши школу, перед нами стоїть вибір - яку професію обрати на майбутнє. Це може бути щось зв'язане з наукою: стати вченим чи дослідником, зв'язане з людьми: стати лікарем чи вчителем, зв'язане з прикладною працею: стати агрономом чи слюсаром. Що б ми не обрали треба пам'ятати, що лише працюючи та відкрившись, людина розвивається, бачить своє призначення та робить цей світ кращим. Навчаючись в школі та гаючи за іншими людьми, ми бачимо своє майбутнє, хочемо когось наслідувати та бути схожими на ту чи іншу людину. Саме зрозумівши вислів "красива людина в праці" люди можуть досягнути успіху, бо рух, розвиток, праця - це і є життя, без цих складових воно не може бути повним.

Мій вихідний день розпочинається ранковою зарядкою, особливо я люблю його розпочинати під заспокійливу музику. Потім, після сніданку я іду гуляти в парк, по скверах та алеях. Особливо, коли хороша погода я люблб вигулювати свою собаку. Після цього я з своїми друзями збираємося на наше таємне місце і там можемо просидіти, просто проговоривши, цілісінький день.

Дорогая подруга, як ти поживаешь? Как твои родители? Надеюсь у тебя все добре. У мене все дуже добре. У нашому місті вже досить прохолодно, осень цього року промозглая і вітража, але, не дивлячись на це, і дуже красива. Желтые и красные листья падая, водять хороводы-листопад. Разом з друзями ми частенько затримуємось на школі двору, насолоджуючись останніми лучами сонячного тепла. Жду не дождусь зимы! Вот наступай веселье! Санки, лижі та коньки, сніговики і гра в сніжки.Скорей вже б побачити тебе. Я знаю, що це трапляється тільки влітку, але все-таки сподіваюся, приїхати на бабушку в сільську замусовому канікулі. Мы могли бы разом, як слід повеселиться, піти з горки і побудувати сніжну фортецю.
Скучаю, скорей пиши відповідь! Буду чекати з нетерпінням.
С любовью, твоя подруга

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий