Складіть 4 речення зі словом квиток і 4 речення зі словом білет

Вчора я отримала читацький квиток.
Мама заплатила за квиток на трамвай.
У мого батька є банківський білет.
Максим купив лотарейний білет.
Я витягла екзаменаційний білет номер 3.
Євгену видали військовий квиток.

Про творчість Тараса Григоровича Шевченка говорити складно, а розповідати - довго. Складно, тому що Великий Кобзар – найвидатніший український письменник та поет. Довго, тому що за своє відносно коротке життя йому вдалося написати стільки просто неймовірних творів! Я спробую згадати найпопулярніші твори Шевченка та мої найулюбленіші.

По-перше, все розпочалося з «Кобзаря» - збірки творів Шевченка, яка вийшла в світ у 1840 році. Кожен з 40 віршів збірки – справжній шедевр літератури: образи, теми, художні засоби – влучні, цікаві, мелодійні. Мова Кобзаря – вишукана, літературна, але при цьому народна, зрозуміла всім.

«Реве та стогне Дніпр широкий …» - мій найулюбленіший вірш. Завдяки різноманітних словам та приголосним авторові вдається перенести читача на схили української річки, бурхливої, живої. Мимоволі тобі стає страшно – ніби ти воюєш з річкою, яка хоче вийти з берегів.

Неймовірно сильним є твір «Сон» - поету сниться, як він літає над всією Російською імперією та дивиться на несправедливість. Бачить нещасних кріпаків, в’язнів Сибіру, голодну удову, солдатів. Автор описує сучасних йому господарів життя – багатіїв, чиновників, царську родину. За цей правдивий опис тогочасної ситуації Тарас Григорович був відправлений на заслання.

«Стоїть в селі Суботові…» - вірш, де видно авторське ставлення до підписання Березневих статей Б.Хмельницького з Московським царством. Суботів – село, де жив гетьман. На думку Шевченка, після війни з Польщею (1648-1654) Б. Хмельницький підписав угоду з Москвою, визнавши її владу над країною. Практично, від однієї неволі українці перейшли в іншу. «Стоїть в селі Суботові домовина України…»

Загальна творчість великого поета нараховує дуже багато творів, кожен з яких є сильним за темою, красивим за формою.

На порожній вулиці я побачила малесеньке кошенятко. Воно було брудне, але з добром дивився на людей, які проходили повз, сподіваясь, що хтось його підбере. Але ніхто не бавич кошеня, а ті, хто все таки його помічали, могли вдарити його ногою або кинути в нього камінь. Не зважая на це, добре кошеня досі любило весь світ. Я побігла до котика й взяла його в руки. Воно тремтіло, але ще сильніше прильнуло до мене своїм маленьким тільцем. Я принесла його додому, змила весь бруд і нагодувала бідне кошенятко. З тих пір Мурзик прижився у нас і досі, мабуть, вдячен нам за прихусток. Робіть добро, і воно обов'язково повернеться!