Повний розбір речення: збагнімо нарешті, браття, допоки усім не пізно: як буде в дитини мова, то буде народу пісня

- А ці абрикоси і всередині жовті чи тільки зверху?
- Хтозна. Я тільки кісточку бачив: гостренька така з одного боку, а з другого тупіша...
- Мені здається, що вони гарячі. Оце ніч, а вони гарячі...
- По-моєму, вони в пушку, еге ж?
- Хтозна... Скоро ось взнаємо.
Вогонь почав пригасати. Тільки жарок ще грав і мінився.
- Ану, Па', сходи ще ти подивися за Штокалом, твоя черга, — сказав Сипка. Прислухався.
- Цсс, наче хтось іде, — зашепотів. — О, чуєш?
Угорі справді щось наче протупало і зникло. Потім звідти покотилася грудка, упала в наше багаття, і з нього шугнули іскри. Ми посхоплювалися на ноги і задерли голови, але після вогню не бачили й на крок від себе.
- Не бійтеся, це я, — хрипко сказав хтось ізгори.
До наших ніг потекла дрібна глина, а слідом за нею з'їхав... Штокало. Він тримав обома руками біля грудей кепку з абрикосами...
- Нате, їжте та йдіть уже додому, бо мені спать хочеться. — Штокало дихнув на нас ядучим тютюновим духом з рота.

Назвіть мовні особливості (стилістичні маркери): морфологічні, лексичні, синтаксичні, ілюструючи їх цитатами з тексту. (Наприклад, вказуючи стилістичний маркер лексичного рівня мови “наявна наукова термінологія”, виписати у дужки усі слова, що Ви вважаєте термінами).
0

Відповідь:

1. Оратор багатий не лише на слова, а й на думки (Цицерон).  

2. Оратор повинен бути людиною справедливою і тямущою у справах справедливості (Платон).  

3. Саме промова, солідна, пишна, яка відповідає і почуттям, і думкам слухачів, становить невід’ємне надбання оратора (Цицерон).  

4. Оратор одночасно розгромлює і ранить усіх тією самою зброєю і тим самим ударом... (Ф. Прокопович).  

5. Оратором є лише той, хто в змозі говорити з кожного питання гарно, вишукано й переконливо, відповідно до важливості предмета, на користь часові і для задоволення слухачів (Тацит).  

6. Риторика — цариця думки і княгиня мистецтв (Ф. Прокопович).

          У сучасному світі кожен піклується сам про себе, не задумуючись про долю інших. Мені здається, щоб уникнути цієї жахливої участі, а разом з тим і помилок, нам, українцям, потрібно бути як одна сім'я.

          Адже якщо ми будемо згуртованими, ніхто не почуватиме себе самотнім, буде скоєно менше злочинів, крадіжок і вбивств. Буде кому попіклуватися про людей, які переживають одиноку старість, сироти не будуть покинуті напризволяще.

         Тому я намагаюся бути ближчою до своїх друзів і близьких, зичу їм добра. Мені б дуже хотілося бачити Україну не як бездушну країну, а як велику сім'ю.