Написати твір на тему "найрідніші мамині очи" і "найтепліша оселя моя."

Твір на тему «Мати – найрідніша у світі людина»

З першого дня життя людини – поруч мати. Вона доглядає, годує і допомагає пізнавати світ своїй дитині. Вона навчає цінувати це життя таким, яким воно є, бачити радощі і прикрощі, прагнути завжди до чогось кращого.

Протягом життя, щоб не сталося, мати завжди буде поряд, завжди вислухає та до Мати радіє нашим перемогам та співчуває невдачам. Матір може дати розумні поради і до вирішити усі наші проблеми, саме вона захистить та застереже від невірних кроків та вчинків. Бо, коли не маєш достатнього життєвого досвіду, дуже легко помилитися, оступитися і піти не тією стежкою.

Кожна мати прагне вберегти своє дитя від життєвих турбот. Материнська любов здатна подолати будь-яку відстань. І, де б ми не були, мама завжди знайде б до

Немає жодного письменника, який би не посвятив свого твору матері. Це «Пісня про рушник» Андрія Малишка, «Два кольори» Дмитра Павличка, оповідання «Мати» Олександра Довженко...

Рідна мати моя, ти ночей не доспала, 

Ти водила мене у поля край села, 

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, 

І рушник вишиваний на щастя дала. 

Та не тільки мати поета «недоспала ночей», не тільки вона «в дорогу далеку…на зорі проводжала». Багато матерів, проводжаючи дітей у далеку дорогу, бажали їм щастя та добробуту, молилися за них щохвилини та завжди чекали додому.

Вирушаючи у велике життя, обов'язково треба подякувати своїй матусі за все, що вона для тебе зробила. Адже саме мати є зіркою, яка освітить твій шлях у темряві великого світу. І коли ти, дорослий і сильний, видерешся на вершину, не забудь про найріднішу людину, бо саме завдяки їй ти і став тим, ким ти є.

 Що для мене найдорожче?
 Чи замислювались ви над тим, що вважаєте за скарб, а що відкидаєте на другий план?
 Коли я чую слово "найдорожче" завжди уявляю собі не скарби і міхи грошів, а свою щасливу сім'ю і мир на моїй Батьківщині. Бо як зігріває душу в скрутний час мамина посмішка, татусеві поради та щирі обійми сестри! Дуже приємно, переглядаючи новини, чути, що для діток збудували нову школу, врятували тисячі хворих людей та підвищили пенсіі. Проте боляче чути, що гинуть солдати, руйнуються сім'ї та гинуть невинні діти, а все через війну.
 Варто наголосити: буде мир - буде й щастя! 

Всі ми в світі живемо для того, щоб здійснити якусь кінцеву мету. Весь наш життєвий шлях – це довга й терниста дорога, котра врешті-решт повинна колись до цієї мети привести. Наше існування не позбавлене сенсу, і цей сенс полягає в тому, щоб знайти своє місце в світі, знайти себе та зрозуміти, що ж нам написано долею.Але досягнути такої цілі ой як непросто. Складно знайти відповідь на запитання, котре несе в собі глобальний зміст. Та й чи часто взагалі людина задумується над тим, де її місце в цьому великому й загадковому світі? За всіма буденними клопотами ця думка може загубитися надовго, можливо, і назавжди. А чи може бути щасливим людське життя, котре не має мети?Проте як же знайти ту нитку, яка приведе тебе куди слід, як виділити її з-поміж сотень інших, хибних шляхів? Відповідь досить проста – слід іти за покликом серця. Серце приведе туди, куди не доведе жоден інший поводир. Надійнішого провідника й порадника людині не знайти. І хоч яким б важким не здавався той шлях, слід завжди йти вперед – бо ж яким солодким буде досягнення цілі.Знайти себе – це знайти працю за покликанням, друзів по душі, робити те, від чого душа співатиме, в чому серце знайде спокій і втіху. Щоб дійсно зрозуміти, до чого лежить душа, варто спробувати. Саме метод спроб та помилок може дати найкращі підказки та найближче підвести до того, що людина так довго шукає, й нарешті відкрити для себе те щось, у пошуках чого так довго блукало серце й куди тягнулася душа.Найголовнішого ж очима не побачити. Можна побачити тільки серцем. І відчути – тільки серцем. Серцю лише відкриті істини, у вічних пошуках яких перебуває тіло.А коли вже ступиш на цей вірний шлях – ніщо не змусить звернути зі шляху людину, котра йде за покликом серця. Завжди слід рухатись тільки вперед, не озираючись, не шкодуючи про те, що відійшло в минуле. Слід шукати орієнтири там, де нас чекає краще – в великому і світлому нашому майбутньому, котре творити будемо ми самі – люди, які прожили життя, йдучи за зовом серця, люди, котрі, пройшовши тернистий шлях, знайшли себе і своє місце в новому світі. Бо, як говорить давня мудрість, знаходить тільки той, хто шукає…