Установи звязки між членами речення за питань.трамвай легесенько вистукував на стиках у такт пташиній пісні.

                              тюльпан і троянда.     до саду, де цвіли тюльпани і троянди, прийшов юнак. він замилувався квітами. довго дивився на дзвіночки тюльпанів, на розкішні пелюстки троянд.     троянди і тюльпани, затамувавши дух, чекали: кого вибере? "у троянди - колючки,- подумали тюльпани. - руки до крові поколеш, поки зірвеш квітку. а у нас, тюльпанів, ніжка м"якенька, ніжна, доторкнешся - й зірвав".     юнак постояв біля тюльпанів, помилувався красою їхніх дзвіночків і пішов до троянд.     рожеві тюльпани аж поблідли від образи.     юнак підступив до трояндового куща. хотів зірвати квітку, та вколовся. з пальця потекла кров. - ну, тепер даси спокій отій троянді, - почувся шепіт тюльпана.   але юнак не відійшов від куща. кілька разів уколовся, кров текла не тільки з пальців, але й з долонь. та, нарешті, йому таки вдалося зірвати троянду.   у його очах сяяло щастя.     а квітка тюльпана схилилася до землі. вона дивилася на свою ніжну ніжку й думала: "мабуть, краще, якби на моїй ніжці були колючки".

Осіння пора! як заворожує вона своєю красою. але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.  чудово, неначе в казці! все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. з дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. а вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.  де-не-де з-під опалого листя маленькі боровички, лисички, підберезовики.  а високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.  як хороше, як гарно навкруги! і тобі, осінь, за цю красу!                           думаю цього тобі вистачить.