Як би всі українці були як одна сім я твір

                                  що було б, якби всі українці були, як одна сімя

    у сім'ї завжди дбають один про одного і у скрутні хвили. я дуже люблю свою родину і також я люблю свій рідний народ, тому іноді уявляю що було б, якби всі українці були, як одна сім'я.

      зважаючи на те що українці -  дуже щирий,гостинний,доброзичливий,терплячий народ, нове життя стало б світлим і добрим. були б кращі умови і панувало б порозуміння. люди б вище цінував працю інших і самі намагались зробити щось краще, так як це принесе користь іншим. ми б разом турбувались про стабільність держави і спільними зусиллями виводили її на нову арену всесвітнього визнання. згуртована праця б зміцнити національну гідність і країні з економічними проблемами.

        багато незгод випало на долю українців. на сьогоднішній день налічується велика кількість емігрантів, жебраків   та безхатченків. хіба б було таке у щасливій родині? де віра в те,що якщо ти десь оступився, то людина завжди протягне тобі руку ?

не будучи сім'єю ми не відчуваємо   того добробуту і підтримки, про яку мріємо! тому будьмо щирими і привітними, тому що віра у краще майбутнє, підкріплена активними діями зближує народ і перетворюю в одну міцну сім'ю.

До землі український народ почуває глибоку повагу, яка часом межує з обожненням. землю називають святою і матір'ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх людей і тварин. нею клянуться, при цьому цілують її або з'ї жменьку землі - і ця клятва вважається найстрашнішою. бити без потреби по землі палицею або чимось іншим вважається таким же великим гріхом, як бити рідну матір /булашев г. український народ. - с. 268/.  наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". а земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "земля наша мати, всіх годує", "земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "земля - мати", а "сонце - батько, місяць - вітчим".  ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів.  слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - вітчизни.  земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /плачинда с. словник давньоукраїнської міфології. - с. 28/.  для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою. 

Україна має дуже багату культуру, яка передається від одного покоління до іншого. з давніх часів, для нашого народу характерними були мудрість та виваженість. ці та багато інших рис були закладені в народних обрядах, звичаях, ну і, звичайно, фольклорі. саме через усе це і формувався наш культурний та національний світогляд.характерним для нашої культури є те, що дохристиянські звичаї тісно переплелися з релігійними, що призвело до утворення тих норм і обрядів, які відомі нам і нині. обряди охоплюють усі сфери життя людини, вони є важливим елементом української культури. яскравим прикладом є сімейне життя, особливо весілля, яке включало велику кількість різноманітних обрядів. важливою подією будо народження дитини у родині. вагітну жінку не дозволялося ображати та сварити.необхідно було приховувати вагітність як можна довше, щоб ніхто не позаздрив і не спричинив зла при народженні дитини. щоб новонароджений був здоровим та сильним, при першому купанні використовували святу воду. дівчатам клали молока, меду, квітів, щоб були красивими, а хлопчикам клали дев’ясилу, щоб були сильними та здоровими. дитину одразу ж необхідно було охрестити, щоб не була кволою та слабкою. у церкві, під час хрещення, вагому роль відіграють хрещенні батьки, яки вважаються другими батьками і дитині протягом усього її життя. після обряду, зазвичай сходяться усі друзі та родичі з подарунками. отже, звичаї та обряди, це вагомий елемент української культури і по нині. вони відіграють важливе значення і в сучасні часи. цей багатий скарб передається нам із покоління в покоління, тому ми повинні його зберегти і дотримуватись правил, адже вони і нам протягом багатьох віків. не зважаючи на час, деякі традиції та звичаї залишаються і будуть залишатися актуальними.