Выпишети из сказак или легенд 3-4 реччення со славами давно- давно , тишком-нишком

1.і то не дивно – люди в селі поблизу лісу давно-давно про неї забули.

2. давно-давно, жив хлопець миколай. (про святого миколая).

 

3. колись давно-давно за білими горами, у далекому царстві жив грізний і могутній цар.

4. пішов кожен міністр тишком-нишком до того кушніра, йому кожен по дванадцять червоних, аби правду сказав.( про чемного кушніра)

5. от на другу неділю пішла мати дочок провідати, тишком-нишком про життя-буття їх вивідати.( і у золота сльози ллються)

6. давно-давно завівся страшний змій, і давали йому щоденно на обід по хлопцеві з кожної сім’ї.( легенда поділля)

1.          берізка вже скинула своє жовте листя. (у цьому випадку берізка – підмет, що? ; що зробила – скинула, присудок). /  лісок був вкритий красивими берізками. (вкритий чим? берізками, додаток).

2.          десна протікає територіями україни та росії. (десна – що? підмет, що робить? – протікає) / ми з мамою з насолодою милувалися прекрасною десною. (чим? десною, додаток)

3.          жовтий листок відірвався від дерева та відправився у мандрівку.(листок – що? підмет; що зробив? – впав, відправився) / на уроках природознавства діти уважно кожен листок. ( кого? що? листок, додаток)

4.          андрій сьогодні запізнився до школи. (андрій – хто? , підмет, що зробив? – запізнився) / мама відвела андрія до спортивної секції. (відвела кого? андрія, додаток)

 

          зустрілись якось день і ніч та й засперечалися , хто з них головніший , потрібніший для людей.         -"я, -говорить день,-  якби мене не було, то всі рослини померли б, люди не змогли б бачити всю велич та красу природи, нічого б було їсти, бо все спіє та дозріває тільки вдень, коли світить "         задумалася ніч, та й нічого не відповідає. тільки мовчить, слухає. а день все більше  і більше пишається своєю важливісю, вихваляеться перед ніччю.         - чому ти мовчиш? - раптом озирнувся день і побачив, що нічка тихесенько сидить і тільки слухає.             - щоб не збудити бджілку, яка так тяжко працювала вдень, - прошепотіла ніч.  - щоб любі квіточки спочили, закривши свої голівоньки пелюсточками, і рано-вранці знову  зачаровували світ своєю красою. щоб пташечка спочила і з новими силами продовжила будувати собі гніздечко.  щоб люди заспокоїлися від денних турбот, а діточки бачили кольорові сни.     і зрозумів день, не має значення хто кращий чи важливіший! головне, щоб земля була красивою, а люди - щасливими.