Запишіть числівники словами, узгодивши з іменникам в зазначених відмінках. 1. 4361(працівник) н.в. 2. 24 (вітсоток) р.в. 3. 3476 (сім'я) д.в. 4. 2553 (кілометр) м.в. 5. 648 (примірник) з.в. 6. 186 (депутат) о.в. 7. 716 (комп'ютер) м.в. 8. 235 (бібліотека) д.в.

2. двадцять четвертого відсотка

3. трьом тисячам чотирьомстам сімдесяти шести сім'ям

4. двох тисяч п'ятистах п'ятдесяти трьох кілометра

5. шістсот сорок вісім примірників

6. сто вісімдесят шостим депутатом

7. семистах шістнадцяти комп'ютерів

8. двісті тридцять п'ятій бібліотеці

Це вікно заставлене різнокаліберними квітковими горшками, в котрих ростуть корисні й не дуже корисні рослини. Хлопчик пробирається в щілину між шафою та круглим столом, присунутим до підвіконня, й займає свою позицію біля вікна. За важкими шторами відкрився дивовижно дикий і занедбаний пейзаж. Тут не вистачає лише маленьких індійців або динозаврів, що хижо виглядають з тіні. Повноправні господарі підвіконня – це рослини. Алое розкинув своє м’ясисте, колюче листя. Якщо хто-небудь пораниться або захворіє, то він віддає свою соковиту, противну м’якоть на лікування.

Поряд з алое росте покручений часом каланхое. Він допомагає від нежитю. Зелений сік хрустких листків капають у ніс. Покручене стебло каланхое росте то вгору, то вниз, то вбік і тримається лише завдяки паличці, до якої прив’язане. І остання квітка що стоїть на підвіконні, осяяному сонцем, не приносить ніякої користі. Вона просто росте і раз у рік радує своїми квітами – бордовими грамофончиками. Хлопчик не знає як називається квітка, бо від неї немає ніякої користі. На зиму квітка засинає, скидаючи свої уже прив’ялі листки, і її ховають спати під ванну.

Це вікно пропускає в кімнату крізь щільні штори легкий, казковий присмерк.

Чому казковий?

Тому що казки живуть у чарівному присмерку.

Починалось бабине літо. Надворі стояла суша. Небо синіло, як літом. Сонце ходило на небі низько, але ще добре припікало косим промінням. Тихий вітер лише ворушився. Над полем миготіло марево. Половина листя на вербах вже пожовкла, але на тополях та осокорах листя зеленіє, ніби влітку. Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумати, що надворі не бабине літо, а справжнє літо. Тільки зелена низька озимина навкруги току нагадувала про осінь. Надворі летіло павутиння. (І. Нечуй-Левицький).

Рання осінь тільки-но заходить у замріяні тихі села, ступаючи по золотих стежках перших падолистів. За тинами, попід вікнами хат цвітуть айстри. Білі, червоні й сині. Лапаті жоржини горять всіма барвами осені. Синій квіт-мороз хизується своєю запізнілою красою. Він цвістиме до глибоких морозів наперекір холодам і негоді. (І. Цюпа).