Мне нужно розобрать слова за будовою, слова такі: співучасник, списати, примазати, протитанковий, міжміський, прочитати, надписати, передосінній, прабаба. мнені дуже треба з української мови: )

Спив-  префикс (1 слово) учас-коринь, -н- суфикс, ик-закинчення. С-префикс, -пис-коринь,--ат-суфикс,-и-закинч.  При-префикс,-маз-коринь,-ат-суфикс, -и-закинч. Проти-префикс, -танк-коринь,-ов-суфикс,-ий-закинч. Миж-префикс,-мис-коринь,--к- суфикс,-ий-закинч. Про-преф., -чит-коринь,-ат- суфикс,-и-закинч. Над-преф,-пис-коринь,-ат-суфикс,-и-закинчення. Перед-префикс (1 слово)-, осин-коринь,-н-суфикс-, ий-закинчення. Пра-преф., -баб-коринь,-а-закинчення. Вси слова мають--основу : це--преф.+коринь+суф.  без закинчення. Извините за русскую клавиатуру.

Зробити з тесту переказ.

Ліна Костенко Я не знаю, хто, коли й кого нагородив уперше. Мабуть, це було давно, и яка це була нагорода—священний камінчик, золота бляшка чи зуб акули? У стародавніх греків — лавровий вінок. У фінікійців, здається, перстень. Знаю тільки, що з давніх- давен були і є нагороди, так би мовити, двох категорій: нагороди нечесні, що заохочують служити владам, і нагороди почесні, за справжні заслуги перед сустльством. Ti перші сипалися щедро, і часто з рук неправедних. Tі другі завжди приходили з запізненням, а часом і посмертно. Досить згадати хоча б трьох славетних поетів-Данте, Петрарку і Торквато Тассо. Всі знають знаменитий портрет Данте з лавровим вінком на голові. Важко собі уявити цкю горду голову без лаврового вінка. А одначе живий Данте не був Увінчаний цим лавровим вінком, це прималював йому Рафаель, вже на посмертному портреті. Петрарка теж такі не дочекався гідного визнання. 1 з гніву, з образи за поезію, за поетів він сам собі поклав на свою втомлену голову лавровий вінок - не з марнославства, а щоб не була понижена в очах людства велич поетичного генія. Торквато Тассо так і збожеволів, зацькований, прикутий ланцюгом до ліжка, і лавровий вінок йому, вже мертвому, поклали на груди. Така сумна історія найславетніших лауреатів, то що вже казати про тих, що не сягнули іхньої слави, хоч і мали талант і працювали подвижницьки для своїх народів? Лаври здавна вважалися символом перемоги і слави. Була навіть легенда, що в лавр не може вдарити блискавка. Але в голови поетів завжди били всі громи і блискавки всіх суспільних нещасть. Недарма Ярослав Iвашкевич сказав у одному вірші, що доля плете поетові два вінки. Тобто —лавровий і терновий. Далі в процесі гірких еволюцій людства на поетів одягали і солдатську шапку, і арештантську робу, і стріляли му спину, і ставили чобіт на груди. Вдосконалювалась також і система заохочень. I все глибшою робилася прірва між двома типами поетів, особливо помітна в наш час. Ще зовсім недавно про це я писала: «Буває час орлів, а нині pізне птаство. 3 державної руки сипнули ім пшона». Відцвірінькали, і настав грізний час-блискавка вдарила у фальшиві лаври, і вони обсипалися із суєтних голів.

Столица Древнего Египта - Мемфис.

Объяснение:

Земли вокруг столицы (Мемфис) были очень плодородны. Нил широко разливался и питал почву илом. Таким образом, она получала природное удобрение. Большая часть жителей Мемфиса была занята в сельском хозяйстве. Они выращивали хлопок, виноград, инжир и зерновые культуры, собирали розовое масло, разводили овец. Крестьяне собирали богатый урожай с полей. Овцы хорошо росли и плодились. Местная отара достигала нескольких сот тысяч голов. Поэтому проблем с пропитанием всех жителей царского двора не возникало. Многочисленная дворцовая челядь, жрецы, слуги и рабы всегда были сыты.