1. чуже мовлення, передане дослівно, без змін, називається а) непрямою мовою; б) прямою мовою; в) словами автора. 2. якщо слова автора стоять перед прямою мовою, після них ставиться а) двокрапка; б) тире; в) крапка з комою. скласти (пригадати) й записати речення з прямою мовою після слів автора 3.при заміні прямої мови непрямою а) пряма мова стає головним реченням, а слова автора – залежним; б) слова автора стають головним реченням, а пряма мова – залежним; в) пряма мова і слова автора стають рівноправними частинами складного речення. подане речення перебудувати на речення з непрямою мовою: казав мені гречний і мудрий газда: “життя лиш у праці пізнаєш”. (м.кубик.) 4. діалог - це а) пряма мова, що передає розмову двох або кількох осіб; б) дослівний уривок з чийогось висловлювання, тексту, що наводиться для підтвердження чи пояснення власних думок; в) чуже мовлення, що передається не дослівно скласти й записати діалог з 2-4 реплік. 5. речення, що містить цитату, - це а) мені колись так щиро ти сказала: “а я люблю берізку в тишині” (м.кубик.); б) декламував не раз, бувало, рядки тараса за столом: “мені тринадцятий минало, я пас ягнята за ” (д.луценко.); в) і кричить в квартирі телефон: “що у вас там діється, їй-богу? ! ”(б.олійник.) скласти й записати речення з цитатою 6. у середині речення пряма мова стоїть у реченні: а) і скаже світ: “ти крихта у мені”. (л.костенко.); б) як давній надтріснутий дзвін: “батурин, батурин, батурин! ” – лунає мені навздогін. (л.костенко.); в) “хто ви, мої прапрадіди? ” – питаю. (п.перебийніс.)

1.Б
2.А
3.В?
Казав мені гречний і мудрий газда,що життя лиш у правді пізнаєш.
4.А
5.Б
6.Б
Не до кінця впевненна у відповідях, але гадаю, що більшість правильна.

На жаль, в останні роки з України виїхало багато її дочок та синів. Тепер вони живуть у інших країнах, можливо, не всі сюди вже повернуться. Хтось з них, залишивши Україну, знайшов кращі умови життя і тепер зневажає свою Батьківщину.
Що ж відбувається з тим, хто забуває свій народ? Тобто своїх близьких, рідну мову, культуру, традиції? Я не засуджую таких людей, просто вважаю, що вони багато втрачають. Зв’язки з рідним – найсильніші зв’язки, вони дарують людині повагу до себе, внутрішні сили та тепло любові.
Також я думаю, що забути Батьківщину – це означає втратити багато цінних надбань. Адже знання традицій, навички рідної культури – унікальні. Можна навчитися нової мови, але те, що було дано у дитинстві – незамінне, бо другого дитинства у житті не буває.
Люди можуть думати, що ці надбання їм вже більше за межами України не знадобляться. Наприклад, вважають, що українська мова за кордоном не стане вже у пригоді. І відмовляються від неї!
Але така позиція, на мій погляд, не має фундаменту правди під собою. Всі надбання, які дала Батьківщина, можуть виявитися навіть на чужині дуже цінними, просто безцінними для людини. В тому числі до знайти хорошу роботу, нових друзів. Варто лише поглянути на них!
У романі І. Багряного «Тигролови» описана родина Сірків, які зберегли українські традиції на Далекому Сході, святкують національні свята навіть там і насолоджуються ними! Ще я вважаю позитивним прикладом українця на чужині письменника Миколу Гоголя. Він став відомим автором у Санкт-Петербурзі, але у своїх книжках дуже багато описував побуту та традицій українців.
Втратити зв’язки зі своїм народом, забути його – це неначе втратити частинку своєї душі. (або)
Часто той, хто виїхав за кордон, швидко забуває свою Батьківщину. Людина з головою поринає у нові потреби, можливості, клопоти та проблеми. Тоді швиденько втрачаються зв’язки з колишніми друзями, а часто навіть з близькими, рідними людьми. Звичайно, таке стається не з усіма українцями, що переїхали до інших держав. Але приклади існують.
З цього приводу я можу сказати, що засуджувати такого колишнього мешканця України я би не став. Але не схвалюю подібну поведінку людей, бо, відрізавши від себе все рідне, особистість сама собі завдає шкоди. Така моя думка.
Втративши зв’язок зі своїм корінням, людина не стає на чужині для всіх такою рідною, якою вона була для своїх близьких. Чужинці дуже добре відчувають тих, хто зневажає Батьківщину. Вони приймають як своїх та дарують визнання тільки тим, хто в глибині душі тримає вогник любові до Батьківщини та береже його.
Добрими прикладами українців, які ніколи в житті не забували про рідну землю та своїх кревних товаришів були Тарас Шевченко та Леся Українка. Де тільки не доводилося їм жити та подорожувати! Тарас Шевченко був вимушений провести у засланні в Середній Азії багато років. Але малюнки, книжки українською, які вони залишили всьому нашому народові у спадок — це краще свідоцтво їхнього сердечного тепла до всього, що було для них рідним.
Але я повернуся до своєї думки про тих, хто забуває свій народ після переїзду до іншої країни. Рідна мова теж часто забувається, адже переселенець задля зручності займається вивченням нових мов, спілкується ними, а рідна мова відкладається у найдальшу шухляду.
Я вважаю, що хтось може призабути мову свого народу, коли довго нею не спілкується. Наприклад, людині просто ні з ким говорити українською, адже навкруги немає жодного земляка! А доступу до Інтернету, наприклад, немає. Чи він обмежений — зустрічається й такі випадки. Тоді б я людину не засуджував.
А от коли переїжджі громадяни України зневажають свій народ, ще не встигнувши освоїти нове місце проживання, це для мене є неприємним. Адже покинуті близькі люди, друзі та родина часто сумують, тужать від такої поведінки, переживають за тим, хто від них відкараскався.
Батьківщина є незамінною — таке моє глибоке переконання. І прикладом для себе я вважаю тих українців, хто зумів зберегти на чужині свої традиції, мову та культуру.

Відповідь:

Я люблю свою країну

"Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть."

Тарас Шевченко

Україна – це моя Батьківщина,це любий моєму серцю край. Вона багата на гарні традиції та задушевні пісні. Мені подобається милозвучна рідна мова.

Україна – це моє минуле, теперішнє та майбутнє.Я тут народився, виріс та пішов до школи. Це край моєї рідної оселі. Тут живе моя родина, друзі, знайомі. Шаную та люблю традиції своєї рідної землі.

Я хочу бути гідним громадянином держави Україна.