Подскажите нужно скласты розповидь про снигове мистечко

На дуже далекій півночі, де зима панує цілий рік, було снігове містечко. і жили там невеличкі снігові люди. а чому снігове? бо більше нічого не було, з чого можна було побудувати собі домівки. так і жили снігові люди у хатинках зі снігу. та їм зовсім не було холодно. щоб зігрітися, вони пили тепле какао. а вогнище палили на великій міській площі, одне для всіх. для цього дід мороз, який жив неподалік, присилав їм в’язанки дрів. а снігові люди у знак подяки дідусю робити подарунки для дівчаток і хлопчиків. вони навіть влаштували собі велику майстерню. саме тут снігові люди виготовляли смачний шоколад, робили кумедних плюшевих ведмежат і машинки на ключиках. так тривало багато років, доки одного разу напередодні нового року не трапилась біда – дід мороз захворів. і не просто захворів, а взагалі залишився без сил. а сталось так тому, що діти забули про новий рік і не написали листів з бажаними подарунками. тому в сніговому містечку скоро зник вогонь, а майстерня припинила роботу. снігові люди не знали, чим діду морозу. аж поки одна маленька снігова дівчинка не порадила зробити багато сніговиків і відправити їх по всьому світу, щоб ті нагадали малюкам, хлопчикам і дівчаткам, про новий рік, діда мороза і подарунки. мешканці міста працювали кілька днів. вони зліпили стільки сніговиків, що через добу на подвір’ї кожного будинку була своя снігова баба. наступного ранку, коли дітлахи вибігли гуляти, вони були у захваті. адже всі забули, що свята наближаються. час писати діду морозу листи з проханням про подаруночки! ось так дівчатка і хлопчики згадали про новий рік. а посланців діда мороза – білих сніговиків, вони оберігали до самої весни. а в сніговому містечку життя продовжувалось – люди жили в будиночках зі снігу, пили тепле какао і робили іграшки. так, мабуть, і зараз відбувається.

ранок сонця. за чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. ось-ось має зійти сонце. його промінчики уже спалахують на обрії. чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. тільки чому ж його ще немає? може, ще спить солодким сном? а може, посварилось із землею і не хоче більше світити? що ж тепер? і все-таки схід поступово рожевіє. нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве. хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки людей. заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнувся, відкрив очі і радо зустрів новий день

прокинувшись від сну, бачу, що всі здорові, у вікно світить ласкаве сонечко. 1 мені легко на душі, я щасливий. бачу неправду, бачу зло — і мені погано, я відчуваю себе нещасливим. якби всі люди на землі оновили б свої душі, стали б справедливими, чуйними — світ став би зовсім іншим. ніхто б нічого не крав, ніхто б нікого не вбивав, тільки правда йшла б попереду, а ми всі йшли б за нею. отоді я був би дуже щасливий. боляче мені, коли бачу бідних дітей та немічних старих людей. я відчуваю себе тоді нещасливим. чи багато чого людині в житті треба, щоб бути щасливою? приголубила бабуся, поцілувала перед сном — і я засинаю, і мені так хороше, відчуваю я себе цілком щасливим. бути щасливою людиною — це значить володіти щастям. а що таке щастя? щастя — це почуття повного задоволення. з цього виходить, що щастя — це стан людини. а, як відомо, стан вічний не буває. значить, повністю і завжди щасливої людини не буває. але ж іноді я відчув себе щасливим третього жовтня. у цей день я святкував свій день народження. рано-вранці по телефону мене поздоровив мій куратор. коли прийшов до колежу, то отримав багато поздоровлень і подарунків від однокласників. після колежу поїхав додому, а хата повна гостей. у цей день я отримав три телеграми — мене вітали друзі, які живуть далеко і яких я не бачив кілька років. мене поздоровляли сусіди, і я відчував у цей день той самий стан, назва якому — щастя. може, завтра, через місяць чи через рік все зміниться. але не будемо заглядати далеко вперед. я розповів про почуття щастя на прикладі одного дня. певен, що будь-яка людина гідна щастя. але воно не приходить само по собі, до нього треба вперто йти. кожна людина уявляє його по-різному. але щастя залишається щастям і його вистачить на всіх. так будьмо всі щасливі!