Скласти речення з частинами мови: абихто, нібито, атож, хтозна.

Нібито я вже дійшов, але ні. Хтозна скільки ще треба іти, аби хто допоміг мені, а тож я впаду на землю

 Вот пришла весна! Но на улице до сих пор лежит снег. В первые дни весны сквозь тучи проглядывалось тускневшее солнце, а сегодня его совсем не видно. Тучи заполонили все небо.Рано утром чуть слышно первых прилетевших птиц. Все начинает пробуждаться .Зимняя спячка подходит к концу.Во дворе ребята прощаются с зимой. Наслаждаются последними холодными деньками.Весна- очень изменчивое время года, как и осень. К вечеру погода совсем переменилась. Из-за туч выглянуло солнце. Весь город наполнился солнечным светом. У всех поднялось настроение. Как я люблю это время года! Многие великие русские поэты восхищаются весной. Весна- муза для твореских людей: поэтов, писателей, музыкантов.Так же есть оченеь много народных пословиц , поговорок связанных с весной. Вот и Федор Тютчев не обходит весну стороной. В его творчестве очень много стихотворений с данной тематикой. 

Вчора ми з мамою ходили гуляти в парк. Це було одразу після того, як я прийшов зі школи. На вулиці був сонячний, але холодний і вітряний день. В осінньому парку доріжки під ногами були усипані золотим, червоним і бордовим листям. Вітер піднімав листя з землі і кидав їх нам під ноги. І іншим перехожим – теж. А з дерев нісся справжній золотистий дощ! Це вітер зривав листя з дерев, яке ще не встигло осипатись. Такі ось витівки осіннього цього бешкетника.Сонечко яскраво світило, тому в парку було радісно і ясно. Я познайомився там з хлопцями, і ми разом носилися по доріжках, ховалися між деревами. Ми розкидали листя ногами, набирали цілі букети і розкидали по вітру. Ще ми валялися в купах жовтого листя. Воно було таким чистим і свіжим, що ніхто не боявся вимазатися.Було весело. Шкода, мами потім на нас сварилися. Мовляв, вистачить дихати холодним повітрям, що ви горлом застуду ловите. І справді було холодно, я був у куртці, шарфі і шапочці. Після біганини стало жарко, ми сперечалися з мамою, чи потрібно знімати шапку. У підсумку прийшли до компромісу. Я спершу зняв шапку, але потім надів знову.Поверталися ми додому на заході сонця. До того часу вітер стихав. Чудовий осінній день минув! Шкода, він виявився коротким, адже восени темрява настає швидко. Після школи час прогулянки промайнув так швидко. Адже починався цей день якимось похмурим. Вранці сонце довго видряпується через осінні хмари. А потім розпогодилося. Осінь, напевно, вирішила подарувати нам хороший день перед своїми обов’язковими дощами. Щоб ми добре відпочили і не сумували потім.