Терміморфологічний розбір речення: є ж люди на землі атоб не варто життя що крізь щоденний труд уміти цінити і любити і усміхатись й вершитипоставте коми будь ласка)​

Это про Полтаву:

Оспівана Гоголем і Котляревським, Полтава дивує гостей міста своєю доброзичливістю і чистою українською мовою. Здається, саме із Лтави черпає рідне слово могутність і красу, милозвучність та тверду впевненість у своєму майбутньому.

Полтава – дуже чепурне місто, чистенькі вулиці охайно сяють вікнами-очима безлічі магазинів та невеличких крамничок, де можна знайти будь-що миле оку. Полтавчани – гостинні і привітні люди, завжди гордо розповідають про досягнення та історичні місця свого міста, яке має давню славну минувшину.

А згадайте-но,

як тікали шведи з-під Полтави? У місті чимало пам’яток, пов’язаних з цією подією, про яку цікаво розкажуть при відвідинах історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви».

Івана Котляревського справедливо вважають родоначальником сучасної української літературної мови. Якщо хтось не знає «Енеїди» або «Наталки-Полтавки», він не знає про Україну нічого. Славетного земляка в Полтаві вшановують і не забувають. На його честь названо гору, де розташований будинок-музей великого класика. Ставши на Івановій горі, можна осягнути поглядом все місто з Монастирською та Інститутською горою по обидва

боки, річкою Ворсклою внизу. А ще на Івановій горі знаходиться пам’ятник славнозвісному Галушці, герою безсмертного гоголівського твору, адже Микола Гоголь також черпав літературне натхнення з полтавської землі.

Серце Полтави – Корпусний сад, унікальний витвір садово-паркового мистецтва, улюблене місце відпочинку багатьох жителів міста і його гостей. Парк округлої форми, з центру тягнуться радіальні алеї, вздовж яких стільки рослинності, що неможливо всьому надивуватися – різноманітні види кущів, дерев і безліч клумб, від яких ніяк відірвати очі – на початку літа квітнуть півонії, приголомшуючи все навкруг п’янкими пахощами, а ледь пізніше – королеви-троянди, немов на подіумі конкурсу краси.

В Полтаву можна закохатись з першого погляду, а закохавшись, не захочеться звідси нікуди від’їздити.

Так ,я погоджуюсь з думкою , що поразка- це наука',і ніяка перемога так не вчить людину.програвши , ми робимо для себе певні висновки. ніколи не треба боятися зробити щось,щоб не помилитися. наприклад є образ степана радченка в романі місто підмогильного.на початку твору герой сумнівається в усьому, що робить,почуває себе невпевнено. згодом він перестає боятися помилятися, і в його житті починаються певні зміни ,які вплинули на його життя. коли отримуєш поразку,треба працювати над собою. отже,поразка навчає людину і надає досвіду. і працюючи над собою,можна здобути перемогу наступного разу.