Текст-розповідь "у шкільній бібліотеці" іть скласти будь ласка !

Бібліотека є в кожній школі. І немає школяра, який би не переступив її порога. Зрозуміло, що сюди приходять за підручниками або для того, щоб узяти додому прочитати книгу "за програмою".
Для мене бібліотека в школі — це спілкування з розумною і доброю людиною Вірою Михайлівною. Завдяки їй я приходжу до бібліотеки майже щодня, мені постійно щось тут потрібно. Віра Михайлівна навчила мене працювати в бібліотеці. Тут у мене улюблений куточок, вірніше, стелажі з різноманітними словниками й томами енциклопедій. Багато з цих книг є тільки в шкільній бібліотеці, що збирала й упорядковувала після кожного навчального року ще мама Віри Михайлівни, теж бібліотекар. Я часто приходжу туди, щоб іноді погортати старі газети "Піонерської правди", журнали "Перець" і "Крокодил", які збереглися тут.
А якщо мені просто хочеться прочитати що-небудь цікаве, але я ніяк не придумаю, що саме, Віра Михайлівна обов'язково знаходить для мене те, що, виявляється, мені й було потрібно.
У бібліотеці стоять три столи — це не читальний зал, а ніби місця для нетривалої роботи з літературою. Іноді сядеш погортати книгу на хвилинку, а опам'ятаєшся години через дві. І Віра Михайлівна навіть ходити намагається тихіше, щоб не заважати. Узагалі шкільна бібліотека стала частиною мого життя.

В українському національному одязі відображено його магічну сутність. Здавна українці вважали, що одяг людини захищає від впливів зовнішнього середовища - не тільки холоду, вологи, вітру а й від злих духів і зурочення. Роль оберега відігравала вишивка. Недарма вважається, що вишивка - класичний вид українського народного мистецтва. Вишивка на грудях захищає душу людини від руйнування й занепаду. Це давня українська традиція - протистояти злу красою. Ось що спонукало довгими зимовими вечорами вишивати, гаптувати одяг собі й своїм рідним, коханим, вкладаючи у вишиті узори найщиріші,  найпотаємніщі мрії і почуття. Саме так магічне значення речей перетворювалося на естетичне. На жаль, втрачено багато старовинних орнаментів, які віками передавалися з роду в рід як магічні захисні обереги. Кружечки, зубці, румби, хвильки, сосонки давніх орнаментів дещо більше, ніж просто узори. Ці знаки символізували зображення землі і води, людей і тварин, птахів і рослин. Наприклад, ромбічні узори землеробських племен трипільської культури були символами родючості. ​

 

Объяснение:

В українському національному одязі відображено його магічна сутність. Здавна українці вважали, що одяг людини захищає від впливів зовнішнього середовища не тільки холоду вологи,вітру, а й від злих духів і зурочення. Роль оберега відігравала вишивка. Недарма вважається, що вишивка - класичний вид українського народного мистецтва. Вишивка на грудях захищає душу людини від руйнування й занепаду. Це давня українська традиція - протистояти злу красую. Ось що спонукало довгими зимовими вечорами вишивати, гаптувати одяг собі й своїм рідним коханим, вкладаючи у вишиті узори найщиріщі найпотаємніщі мрії і почуття. Саме так магічне значення речей перетворювалося на естетичне. Нажаль втрачено багато старовинних орнаментів, які віками передавалися з роду в рід, як магічні захисні обереги. Кружечки, зубці, румби, хвильки, сосонки давніх орнаментів дещо більше ніж просто узори. Ці знаки символізували зображення землі і води, людей і тварин, птахів і рослин. Наприклад, ромбічні узори землеробських племен трипільської культури були символами родючості.