Раставить знаки припинания вони завжди повертають з чужини вони несуть тепло до рідної оселі

  до нас у клас прийшла дівчинка. вона була новенька. староста підійшла до неї.

- привіт. мене звати олеся. я староста класу. а як ти називаєшся?

- я софія.

- чудове ім’я. ти будеш першою софією у нашому класі.

- добре.

- ти не соромся, не треба почуватися не у своїй тарілці. наш клас дуже дружній, учні не розбивають глеків. тобі буде цікаво з нами.  звідки ти приїхала?

- із міста мукачево, що на закарпатті. учні класу, де я навчалась, показували відмінні результати. за словом у кишеню не лізли.

- ми теж не ликом шиті. на олімпіадах показуємо товар лицем. дівчата наші розумні та цікаві співрозмовниці. здається, у них добре підвішені язики. впевнена, що тобі сподобається у нашому класі. 

- я сподіваюся. це було б чудово!

Якби я був режисером, я б не став знімати серіали, мелодрами, навіть детективи або бойовики  з погонями та стрільбою. цього "добра" і так вистачає на екранах. кіно повинно бути соціально спрямоване.  свій перший фільм я,   режисер-початківець, присвятив би молодому поколінню, власне,  підліткам. зокрема, тому, як важко підростати у суспільстві, де зневажаються права дитини. які непрості  стосунки  в сім*ях, де цими правами нехтують батьки; як важко, коли тебе не вважають за людину, не поважають, не враховують твої інтереси, а інколи - просто знущаються. які проблеми та небезпеки чатують на сучасного підлітка, дитину - ось про це був би мій найперший фільм.