1. Призначення й улюблена справа. Якщо знаєш своє призначення, сенс свого життя, займаєшся улюбленою справою, то все, що вивчаєш і робиш для цього, стає цікавим і важливим. Ці заняття не проміняю ні на які інші. 2. Знання своїх цілей. Наявність цілей змушує нас робити безліч кроків до їх досягнення. Для цікавого життя важливо як сам рух до мети, наповнює життя справами, подіями і враженнями, так і досягнення її, що дає нам енергію і бажання рухатися далі. 3. Творчий підхід. Саме творчий підхід робить будь-яке заняття цікавим. Роби звична справа незвичайним , підключай фантазію, і тоді будь-яке заняття стає джерелом задоволення і робить життя цікавіше. 4.Новизна. Те, що відбувається по-новому, завжди підбадьорює нас, вносить в життя різноманітність і тим самим робить її цікавішою. Нові знайомства, місця, ситуації, нові цілі та виклики долі роблять життя яскравішим і цікавішим. 5. Враження і відчуття. Життя цікава, коли вона наповнена найрізноманітнішими враженнями. Їх дарують незвичайні для вас заняття, місця, люди, твори. 6. Почуття і емоції. Будь-яке заняття буде цікавим і незабутнім, якщо робити його «з душею», з яскравими позитивними емоціями. . 7.Знання. Вивчати нове, невідоме, дізнаватися вражаючі факти нам завжди цікаво. Цим ми плекаємо наш розум і розважаємося у вільний час. 8. До іншим. Якщо ви на якийсь час забуваєте про власні прагнення і безкорисливо і щиро допомагаєте іншим, життя стає не просто цікавіше - вона наповнюється глибоким змістом і справжньою радістю. Застосовуючи ці принципи, ви зможете зробити своє життя цікавішим. Нехай ваше життя вам подобається!
Одного разу ми з татом поїхали на Закарпаття і пішли у ліс по гриби. Батько розповідав цікаві історії, навчав, як правильно шукати різноманітні плоди. Але через дві години ми трохи втомились і вирішили відпочити. Батько приліг, потім заснув, а я вирішив трохи прогулятись самостійно.
Через десять хвилин своєї самостійної прогулянки я усвідомив, що заблукав. Мені стало нестерпно страшно і я почав голосно кликати тата на до . Виявилось, що я відійшов не дуже далеко і батько почув мій крик, який його розбудив.
Це був дуже повчальний для мене випадок. Адже тепер я знаю, що краще самостійно не відходити далеко. А навіть якщо відійшов і зрозумів, що заблукав, краще стояти на місці й чекати на до .
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Поясніть, який наголос у наведених словах є нормативно наголошеним? договір, український, експерт, квартал, каталог, одинадцять, сімдесят, спина, дочка,
В українській мові наголошений склад виділяється насамперед більшою силою голосу. Такий наголос називається динамічним, або силовим. Подібним виділяється наголошений склад у російській, білоруській, польській, чеській, болгарській, німецькій, французькій мовах, хоч сила наголосу в них і неоднакова. В українській мові наголос порівняно слабкий. Наголошений склад не різко виділяється з-поміж ненаголошених. Він мало зосереджує на собі видихової енергії, а тому її вистачає для повнозвучної вимови голосних і в ненаголошених складах.
Наголос в багатьох мовах закріплений за певним складом чи морфологічним компонентом. Такий наголос називається фіксованим, або сталим. Наприклад, у французькій, вірменській, турецькій мовах він падає на останній склад слова. У польській - на передостанній. Переважно на другому складі від кінця наголос також в італійській, іспанській і румунській мовах. Перший склад слова наголошується в чеській, угорській, фінській, естонській, латиській, шведській, норвезькій, датській, голландській. Здебільшого на перший склад припадає наголос також в англійській мові. У німецькій наголошується переважно корінь.
В українській мові, як і в російській та білоруській, наголос різномісний, або вільний. Він може падати в різних словах на будь-який склад: сОнце, водА, дІяти, варИти, віднестИ; вИкоханий, занЕдбаний, досконАлий, розповіднИй. Щоб знати його місце в слові, треба знати саме це слово. Український наголос рухомий, тобто він може пересуватися з одного складу на інший у різних формах слова, наприклад: веснА - вЕсни, кнИжка - книжкИ, землЯ - зЕмлю, дЕрево - дерЕва, вікнО - вІкна, робітнИк - робітникА.
Наголос в українській мові є додатковим засобом розрізнення слів і їх форм. Тільки за до наголосу можна визначити лексичне значення слів у таких парах, як вИгода і вигОда, зАхват і захвАт, пОділ і подІл, пОра і порА, лІкарський і лікАрський, понЯтий і понятИй, похІдний і похіднИй, склАдний і складнИй та інших. Ще частіше наголосом розрізняється граматичне значення слів, наприклад: вЕсни, новИни, книжкИ, ниткИ, дерЕва, вІкна - називний відм. множини і веснИ, новинИ, кнИжки, нИтки, дЕрева, вікнА - родовий відм. однини. У ряді дієслів з до наголосу розрізняється недоконаний і доконаний вид. Наприклад: відкликАти - відклИкати, перемірЯти - перемІряти, підсипАти - підсИпати, пізнаЮ - пізнАю.