Твір-репортаж "на учнівській спартакіаді" з прямою мовою

Я стою на вершине большой, покрытой снегом горки, с которой предстоит сейчас спуститься участникам ученической спартакиады .В нашей школе такое мероприятие проводят впервые, в нем участвуют школьники.Сейчас у нас проходит первый этап игр - это гонки на лыжах. Горка очень крутая, и я, не умея стоять даже на лыжах, не представляю, как можно не бояться съехать вниз! Однако лыжников, кажется, нисколько не смущает эта высота. Вот прозвучал сигнал о старте, появились первые волнения. Зрелище потрясает: лыжник мчится, словно большая пестрая птица, только мелькают в воздухе лыжные палки.
- "Я не знаю, какая у него была скорость, но он скорее летел, чем ехал. За 7,5 секунды он примчался к «финишу», где всех участников поджидал судья с секундомером." 
С вами был корреспондент города Казань , всем за внимание. 
В.И Шишкин  

Те, яку велику роль відіграє слово у житті, люди зрозуміли давно. Це знайшло своє відображення у фольклорі, українських прислів’ях і приказках. Дуже влучними висловами наш народ вміє охарактеризувати цілу гаму почуттів, що виникають у різних життєвих ситуаціях, від спілкування з тією чи іншою особою. Народне прислів’я каже: «слова ласкаві, та думки лукаві». Навіть не потрібно надто напружувати уяву, щоб зрозуміти, що йдеться про хитру, улесливу людину, котра в очі говорить щось гарне, а справи робить погані. А про того, хто швидко орієнтується в обстановці, вміє дати чітку відповідь, сказано так: «слова не позичає» або «за словом до кишені не лізе».

Іноді ми говоримо щось зайве, а потім жалкуємо про це. Знайдемо в народній скарбничці відгук і на цей випадок. Існує багато прислів’їв з цього приводу: «слово не стріла, а глибше ранить», «слово не горобець, вилетить – не піймаєш». Велика сила слова. В народі завжди поважали тих, у кого слова не розходяться з ділом, хто вміє дотримуватися даного слова. Народна мудрість вчить не кидати слів на вітер. Недаремно кажуть: «Давши слово – держись, а не давши – кріпись». Є й інша приказка: «краще не обіцяти, як слова не держати». А ще народна мудрість дає цінну пораду не розкидатися словами, бо по тому, як і що ми говоримо, інші люди судять про наш розум. Адже, справді, краще промовчати, коли немає що казати, бо слово – срібло, а мовчання – золото.

 

 Книги-це наше все. Без них я не уявляю себе. Новітні технології не зможуть замінити людству книг.

 Я багато читаю. Полюбляю казки,особливо збірки братів Гримм, також читаю вірші. Я вважаю,що книга є незамінни помічником та другом. У всі часи вважалося,що книга-це найкращій подарунок. І я так думаю, бо звідки ми ще можемо черпати знання, пізнавати світ. Книга є найкращім джерелом знань, і з цим мабудь погодиться кожен.

 

Тож,потрібно пам'ятати,що ми маємо навчатися завжди і всюди,у цьому є суть життя. Тому без книги я не уявляю свого існування.