Міні- твір на тему: "навіщо нам пісня"

Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. Пісня допомагала в праці та в дорозі. В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.

1. Знаємо вас. Ловите довірливих дурників на гачок (І. Цюпа); Макар Іванович осміхнувся. Нема дурнів! На сей гачок його не зловиш! (М. Коцюбинський); — За весь час (агент) піймав на гачок лише одного (Переклад С. Масляка); — Дай слово, що нікому не скажеш! — Та на цей гачок спіймати Костю було важко (І. Багмут). взя́ти на крюка́. Богачеві на одній з господарських нарад закинули: — Агроном. І беручкий… Коли б не взяв тебе самого на крюка! (П. Оровецький). О, медицина! Жаль до неї Сидить, як в дереві сучок, Коли ж не хореї Мене впіймали на гачок (А. Малишко).
2. Герус був стріляною птицею, його вже раз судив революційний трибунал, але все якось при до друзів обійшлося (М. Стельмах); — Не всі ж “чительники” (читачі) такі “обстріляні птахи” в літературі всякої школи, як я, то може, іншому й книжка випадає з рук (Леся Українка); — І не гарячкуй, Іване Абрамовичу, бо опечешся. Ти ранній птах, а я стріляна птиця (М. Стельмах).
3. — Бачите, що робиться? Без ножа ріжуть. Я хочу завтра поїхати до вас, щоб разом з Божком розплутати цей клубок (С. Журахович); Він певен, що натрапив на кінець ниточки, але як розплутати клубка, не знає. Перше, що треба,— це розшифрувати таємний зміст цидулки (О. Слісаренко); У Василькові перебувають польські та російські судді, щоб розплутувати клубки прикордонних чвар, чимало товчеться купців, кипить торгівля, чути мову багатьох народів (Р. Чумак); Гандзюк уважав чомусь, що його будуть допитувати першого: старший же він, і з нього, виходить, треба розмотувати клубка! (Д. Косарик); Якщо спробувати розмотати весь клубок останніх подій, то, здається мені, все почалося саме з приїзду Зізі (П. Загребельний). ни́точку розплу́тати. Сирот

У лісах нашого краю мешкає чудова тварина. Його легко впізнати по сірій шубці та довгим вушкам. Це зайчик. Іноді його можна зустріти у затишних садах, городах і полях. Хутро в зайчика дуже густе та пухнасте. В шубці звірка є одна особливість,  взимку сіра шубка змінюється на білу. Це перетворення дуже корисне для нього, на білому снігу ліса та інші хижаки не побачать білого зайчика. Вуха у нього завжди насторожі, вони виловлюють наймалейший шерох. Та коли він почує небезпеку відразу дає драла. Тільки п`яти виблискують. Зайчик має цікаві звички. Більшу частину життя він проводить ховаючись під кущами. Але як він любить гратися на галявинці зі своїми побратимами! Та він не забуває про обережність.
  Із їжі зайчик полюбляє всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони.