Спір на тему-найкращим видом відпочинку взимку є катання на лижах в буковелі

- Ось і настала осінь.. Скоро зима.
- Так, Тарасе. Скоро зимні канікули! 
- Миколо, а де ти плануєш їх провести? 
- Думаю, що поїду в Буковель.
- Навіщо?
- Кататися на лижах!
- Я надаю перевагу тому, щоб сидіти вдома біля теплого каміна. 
- Ні... 
- Чому? 
- Це ж так круто, коли холодний вітерець б'ється об твоє обличчя; коли щвидко їдеш із гори.
- Там холодно, нудно. 
- Ні! Гірські краєвиди милують око, засніжені ялинки гордо височіють  над землею.. Красота! 
- Можливо, ти правий...
- Звичайно! 

1. Знайдіть речення зі складеним іменним присудком:

в) Карпо був широкий у плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем

2. Знайдіть речення з присудком, поставленим в однині:

г) Гримнуло кілька пострілів (М. Коцюбинський).

3. Знайдіть речення з присудком, поставленим у множині:

6) А в хату ввалилися кілька німців та гайдамаків (А. Головко);

4. Знайдіть речення, в якому іменна частина складеного присудка виражена іменником:

в) І нехай наше життя буде чудесною піснею(І. Цюпа);

5. Знайдіть речення, в якому іменна частина складеного присудка виражена дієсловом у неозначеній формі:

6) Жити - значить боротися, діяти, можливо, помилятися, падати, вставати, щоб знову

6. Знайдіть речення, в якому іменна частина складеного присудка виражена прикметником:

а) Тоді Десна була глибокою і бистрою (О. Довженко);

7. Знайдіть речення, в якому підмет і присудок виражені називним відмінком іменника:

6) Сім мінус три - чотири;

8. Знайдіть речення, в якому підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова:

в) Вік звікувати - не в гостях побувати (Нар. тв.)

9. Знайдіть речення, в якому тире між підметом і присудком ставиться:

6) Я - дочка свого народу, всю красу свою і вроду лиш йому, йому віддам (П. Тичина);

10. Знайдіть речення, в якому тире між підметом і присудком ставиться:

а) Мій поклик - праця, щастя і свобода (І. Франко);

11. Знайдіть речення, в якому тире між підметом і присудком не ставиться:

в) Усе життя як пісні передмова (А.Малишко);

12. Знайдіть речення, в якому тире між підметом і присудком не ставиться:

а) Благословенна в болях ран степів широчина бездонна (М. Рильський);

Рідне слово — таке ніжне, барвисте, найдорожче. Воно хвилює серце, бо мо­ва українська — це невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна, ласкава, ніжна, багата. Коли чуєш українську мову, здається, що це співа­ють лісові пташки, шумлять бурхливі гірські водоспади. Мова — порадник і вчитель тим, хто її шанує і любить, і суддя тих, хто її зневажає.

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос — більш нічого.

А серце б’ється, ожива, як їх почує.

Так писав про рідне слово Тарас Шевченко. Не можна не погодитися з вели­ким поетом. Мова наша така мелодійна, неповторна, бо увібрала в себе гомін полів і лісів, вона зіткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Для кожного українця рідне слово пов’язане з краєвидами, з картинами сільської природи і міськими пейзажами. У ній відбиваються звичаї, традиції, розум і досвід, кра­са і сила українського народу. Ще в дитинстві вона допомагає нам пізнати світ, відкривати для себе таємниці життя. Без мови не може розвиватися жодна нація, бо вона допомагає людям обмінюватися думками, висловлювати почуття, досягати взаєморозуміння, створювати духовні цінності.

Ніжне українське слово пробуджує в нас людину. Це те найцінніше, що пере­дає наш народ із покоління в покоління як найдорогоцінніший скарб. Доки жи­ва мова, доти живий і народ.

Століттями нашу мову гнали, переслідували, забороняли. У відповідь на приниження, гніт, сваволю український народ творив свою історію, культуру, плекав рідну мову. І мова зацвіла, наче троянда. Ніжна і співуча, вона звучить у сер­ці кожного з нас. Вона звучала раніше з уст українців, вона піснями додавала козакам сили, звучала у народних думах і піснях. Вона приходила з творів І. Котляревського і Т. Шевченка, І. Франка. Саме вони довели існування слів, від яких «серце б’ється, ожива, як їх почує».

Тільки людина з глибоким почуттям патріотизму здатна зберегти в душі по­шану до рідної мови. Бо слова «мова» і «Батьківщина» духовно споріднені. А той, Хто байдуже ставиться до мови, байдужий і до минулого, теперішнього і майбутнього свого народу.

Мова народу — найчарівніший цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розви­вається. Мова допомагає нам завжди. Є слова, які викликають радість і збуджують душу. Це слова добрі, слова підтримки і співчуття. Найніжнішими словами ми відкриваємо серце коханій людині, щирими розмовами довіряємо таємниці друзям, словами твердими даємо обіцянки. XX століття принесло нашій мові й культурі високі злети й найскладніші випробування. Наше слово вмирало з го­лоду і бідувало, плакало за людьми, кинутими за ґрати, розстріляними, знищеними морально. Слово українське стало ніби сховком людського духу, скарбни­цею, до якої народ складав і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну, —

писав, незважаючи на заборони, В. Сосюра.

Не можна жити в Україні, не милуючись рідною мовою, не знаючи і не вивча­ючи її. Нашій мові, наче живій людині, потрібна любов і духовна міць. Тож да­вайте пізнавати красу рідного слова, любити Вітчизну, пишатися нашою барвис­тою, чарівною мовою!