Текст міркування на тему чьому зайці шубу

влітку зайці   в сіренькій шубці.вони при небезпеці ховаються під кущемами. гілочки кущів коричнувато-сіруватого кольору і цих тваринок непомітно. а взимку випадає багато снігу, тому зайці змінюють свою шубку на білесеньку,як сніжок.так вони і рятуються від хижаків.

Коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. Якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати.

І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.

І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.

Нам з бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. Ми всі посміялися, але потім бачили, як Мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.

Чи бувають на світі дива? Звичайно, бувають, якщо в них вірити. Вірити так, як це робила головна героїня повісті-казки Льюїса Керролла «Аліса у Країні Див».

За до казкових тістечок і рідин дівчинка стає маленькою і потрапляє до казкового саду. Там і починаються дива.

Аліса познайомилася з Білим Кроликом, що носив білі рукавички, Мишею, яка розповідала чудернацькі вірші, Гусінню, яка давала поради, Чеширським Ко­том, що «сміявся на весь шир» (переклад В. Корнієнка), Шаленим Зайцем і Ка­пелюшником, Казна-Що-Не-Черепахою.

Аліса побувала на шаленому чаюванні, і її за на крокет до Королеви. Виявляється, там порушують усі правила: замість ключок використовують фламін­го, замість м’ячів — їжаків, а воротами слугують солдати. Поступово гра перетворю­ється на несправедливий суд над Валетом, якого звинувачують у крадіжці цукерок.

У творі багато перетворень. Окрім Аліси, їх зазнають персонажі, що судять Ва­лета. Усі вони перетворилися на колоду гральних карт. А Алісі доводилося ряту­ватися від їхнього зла.

Усе, що відбувається, схоже на якийсь розгардіяш. Але насправді повість була сатирою на життя, в якому багато безглуздого і незрозумілого. Люди іноді самі все ускладнюють, навіть не підозрюючи того.

А де знаходиться ця Країна Див? Тільки в дитинстві. Бо тільки в дитинстві ти можеш заплющити очі й уявити собі щось подібне. А в дорослому світі цього вже не буде. Тож головне — зберегти на довгі роки відчуття таємничості, дива, не за­мулити його сірою буденністю.