Авы не могли бы составить рассказ про котенка на украинском языке

У мене вдома живе кішка на ім'я Дуня. Вона любить їсти, спати і охороняти холодильник.

Дуня старше мене на цілий рік. І тому я називаю її Євдокія Петрівна. Один раз вона сиділа на підвіконні і повз пролетів воробей. Від несподіванки вона впала на підлогу. Дуняшка була в ШОЦІ. А граємо ми так - коли я кажу Дуні: м'ячик, м'ячик,то вона біжить зі своїм довгим пузом, вистачає маленький м'ячик в зуби і приносить його мені.

Ось така у мене кішка Дуня.

На порожній вулиці я побачила малесеньке кошенятко. Воно було брудне, але з добром дивився на людей, які проходили повз, сподіваясь, що хтось його підбере. Але ніхто не бавич кошеня, а ті, хто все таки його помічали, могли вдарити його ногою або кинути в нього камінь. Не зважая на це, добре кошеня досі любило весь світ. Я побігла до котика й взяла його в руки. Воно тремтіло, але ще сильніше прильнуло до мене своїм маленьким тільцем. Я принесла його додому, змила весь бруд і нагодувала бідне кошенятко. З тих пір Мурзик прижився у нас і досі, мабуть, вдячен нам за прихусток. Робіть добро, і воно обов'язково повернеться!

1.Кожної миті я чую тихий шепіт прохолодного вітру, шелест давно зав'ялого листя та ніжний спів птахів, що повертаються до рідного краю.
2. Кожної миті я відчуваю тисячі мурашок по тілу, ніби зовсім скоро мої емоції вибухнуть, а я і з ними..
3.Кожної миті я щиро сподіваюсь, що нарешті мрії втіляться у життя, що чудові сни стануть реальність, і ще не раз переконуюсь, що я терпелива(вий)..
4.Кожної миті я хочу бачити щасливих маму і тата, усміхнених друзів, щирих знайомих та розлючених ворогів.
5.Кожної миті, я думаю про речі, які турбують мене і не покидають моїх думок

Усмішка - символ того, що наше серце радіе. Звичайно, частіше ми усміхаємось тим кого цінуєм, кохаєм, поважаєм. Я люблю батьків та своїх друзів. Усмішкою до неньки я показую те, що я її ціную. З друзями я частіше сміюсь. Нам весело разом і я радію тому, що можу їх бачити, чути і жартувати з ними. На фотокамеру ми завжди усміхаємось. Чому? Так ми передаемо гарний настрій крізь час. Колись я, можливо, покажу своїм дітям чи внукам старі фото, де я посміхаюсь. Через усмішку ми передаємо іншим людям гарний настрій. Саме тому я намагаюсь частіше радіти і рідше сумувати. Бо життя - це щастя, його треба цінувати!