- Привіт! Ну як твоє життя?
- Привіт-привіт! Да все впринципі добре. Ось в університет постепив, на історичний факультет. Важко. А стипендію отримувати хочеться... Мушу старатися. А ти кудись поступив?
- Я на фізико-матиматичний. Дуже важко. Чужі люди. А як було в школі..
- О так! Я з тобою згоден!
- Там всі любили, допомагали...
- Ось і посчалося наше доросле життя.
- Напевно.
- Тут кожен за себе. Всі хочуть бути кращими, не кожен хоче старатися.
- І їм це з рук не сходить. Не ходив на пари чи на семінари - отримав пару.
- Деякі кадри ще й викладачів не знаю.
- Пфф... деякі не можуть сформулювати назву предмету.
- Так... ніколи не забуду рідну школу!
- Точно! В Будь-яку вільну хвилинку буду тако ж забігати, сумую навіть за вчителями! :)
Високо вгорі сліпучо зблискують крилами голуби. Хтось їх ганяє(присудок) , підіймає(присудок) обережно над собором(додаток), над валуванням(додаток) заводських димів. У понадхмар’ї(обставина), у чистих висотах(обставина) добувають розумні птахи собі свіжого повітря ковток. Вони то згаснуть(присудок), то знову виринуть(присудок) у тій буро-оранжевій повені і, мов рибки, трепещуть (присудок)у ній, набираючи висоту. То зникнуть(присудок) у хмарі, то знову сріблясто затріпочуться (присудок),зблиснуть(присудок), мов іскринки... Ось вони розтанули (присудок) , зникли(присудок), а по якійсь хвилі знов засріблилися(присудок), мов біле листячко, розвіяне вітром у буро-червоній хмарі. Вперто підіймаються (присудок)вони над собором і його наче витягують (присудок)за собою ,тягнуть(присудок) у небо разом з його банями і шпилями.
За О.Гончаром.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Треба написати лист мандррівникові. 50 ів .наприклад зристофору колумбу і т.д .. наприклад пишу лист я .. дуже сподоались твої пригоди тому що і т.д