Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
Исакова-Александрович511
24.03.2023
1. яка пора року настала? 2. що сталося з деревами? 3.як стали поводиться пташки? 4.яку роботу принесла осінь людям? 5. як можно назвати осінь? Настала золота добра осінь. дерева стали голими та золотими. птиці почали улітати в теплі края. осінь пренесла роботу копати, топити пічку. осинь дуже багата и красива
samira57
24.03.2023
"Острів скарбів", який приніс його авторові всесвітню славу, є класичним взірцем пригодницької літератури. Книга, на перший погляд, проста й легка, за уважного прочитання постає багатоплановою і багатозначною. Авантюрний сюжет її, незважаючи на традиційність теми — оповідь про піратів, пригоди на морі, — є оригінальним. Юному героєві "Острова скарбів" Джиму Гокінсу доводиться самостійно орієнтуватися в складних обставинах за несприятливих умов, іти на ризик, напружувати мозок і м'язи. Доводиться робити моральний вибір, виявляти життєву позицію. Джиму та його друзям зустрічаються пірати. Це справжні мародери, втілення злої і хижої підступності. Джим в їхньому середовищі — "острів скарбів". І глибинний смисл його пригод — в самому собі виявити справжні скарби. Стівенсон оспівує романтичне натхнення почуттів, однак не ізолює цих високих почуттів від реального ґрунту. Його приваблюють складні характери, душевні суперечності і контрасти. Одним з найяскравіших характерів постає одноногий корабельний кухар Джон Сільвер. Він підступний, злостивий, жорстокий, але водночас розумний, хитрий, енергійний і спритний. Його психологічний портрет складний і суперечливий, однак переконливий. З великою силою художньої виразності письменник показує моральну сутність людини. Стівенсон прагнув своїми творами "навчати людей радості", доводячи, що такі "уроки повинні звучати бадьоро і натхненно, повинні зміцнювати в людях мужність".
svetlanam81
24.03.2023
Кожна людина має прожити своє життя так, як вона сама вважає за потрібне.Нам дано мільйони доріг, проте потрібно вибрати лише одну, до якої лежить душа. Цей вибір зробити досить важко, адже можна помилитися і ця помилка змінить усе життя, стане фатальною.. Кожен хоче бути щасливим. Мати вірних друзів, живих батьків та кохану людину поруч з собою. Всі мають різне покликання. Ось наприклад,якась людина мріє стати лікарем, вона робить усе, аби досягти своєї цілі. І їй вдається це зробити. Вона стає справжнім лікарем. І її покликання на землі-допомагати, лікувати і навіть рятувати життя. Так само можна привести дуже багато прикладів. Тому основною задачею кожного є відповідально ставитися до вибору професії та в майбутньому сумлінно її виконувати
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.