Розвиднятися вже стало))розбір речення і

Біля вікна сиділа бабуся та сказала Марійці: мама тебе вдягаэ,взуваэ,доглядаэ за тобою,а ти ще й не довольна?Якщо тобі не довподоби ніякі черевики то йди до школи боса,як я колись ходила...Марійка здивувалась, та спитала: -Бабусю,вам теж були черевички не довподоби?бабуся засміялась та сказала: -Ні, просто тоді грошей , бо моя мати заробляла копийки,за які можна було купити тільки хліб, ми іли один хліб, а тобі й це, й то купляють...Шануй те,що в тебе э, і не завідуй тим, в кого э більше чем в тебе...Дівчинка закам"яніла, від розказу бабусі та сказала мамі:-Мамо, давайте я сама взуюся!Дякую мамо,дякую бабуся!

Мама та бабуся не зрозуміли чому ім дякуэ вона але усміхнулись дивлячись на   неі

Объяснение:

Закінчувалися суворі морози, на всьому відчувався подих весни. У лісі вже розтанули останні острівці снігу. Під весняними променями сонця запарувала земля. Сонячні зайчики заграли на галявині, вони наче хочуть розповісти всьому живому в лісі, що час прокидатися.

Цінна окраса наших лісів і дібров — конвалія. Її ніжні пахучі дзвіночки втілюють у собі радощі весни. Вона є однією з улюблених ранніх квітів. А скільки казок, легенд, повір’їв та міфів складено про цю чарівну квітку!

А онде між деревами під першим сонячним промінчиками з’явилися проліски. Вони були зовсім маленькі і тендітні. Вперто і наполегливо пробивали вони товстий килим торішнього листя. Ніжні блакиті пелюстки, наче усміхаючись, тягнулись до сонечка. Від їхньої блакиті в лісі затишно і тепло. Квіти були такі ніжні, що навіть шкода було їх зривати. ДУМАЮ БУДЕ