Складіть усно речення зі словами радощі , двері , вуста , хитрощі , граблі , вживаючи їх у різних відмінкових формах.

від   радощів у мене з"явилися сльбози на очах. за дверима стояла тиша.   її вуста були солодкі від соку кавуна. твоїх хитрощів було достатньо для одного разу. ніколи не наступай на граблі.

Мій улюблений куточок природи знаходиться просто перед нашим будинком. це палісадник — невеликий обгороджений садок. розбив його один з мешканців нашого будинку, віктор іванович. щодня його можна було бачити в цьому палісаднику. він доглядав за вишневими деревами, які щедро плодоносили, яблунями, абрикосовими деревами. є в палісаднику і ягідні кущі. тут ростуть і звичайні дерева: липа і горобина. і немає вільного клаптика землі, не рахуючи стежин. просто до невеликого фарбованого ослона тягнеться квіткова грядка. огорожа палісадника нехитра. вона зроблена із сухих гілок дерев. згодом віктор іванович уздовж всієї огорожі посадив дикий виноград, і невдовзі за живоплотом важко було розгледіти людину. можливо, через цю огорожу ми не відразу звернули увагу на те, що віктор іванович перестав там з’являтися. від сусідів довідалися, що він занедужав і його відвезли до лікарні.одного разу увечері я зайшов у палісадник, присів на ослін. мені здалося, що от-от скрипне хвіртка і увійде віктор іванович. цей куточок природи відкрився мені з іншого боку. всюди відчувалася турботлива рука літньої людини. кожне дерево, у тому числі липа і горобина, акуратно обкопані. між квітами на грядці жодної травинки. коли одні квіти закриваються на ніч, інші розпускають свої пелюстки.палісадник — це не тільки мій улюблений куточок. сьогодні поруч зі мною, нітрохи мене не боячись, про щось сперечалися горобці. на горобину присіла сорока. вона поглядала то на мене, то на горобців.повіяло прохолодою, гостро запахла резеда. я піднявся. горобці навіть не звернули на мене уваги.«завтра я обов’язково прові в лікарні віктора івановича», — вирішив я.

У чому полягає шляхетність людини?

Чи ставили ви собі коли-небудь питання: «Що таке шляхетність?». Напевно, відповісти трохи складно. Одразу чомусь в голові виникає так званий аристократичний образ. Це спрацьовують стереотипи. Якщо людина знатного роду, то вона – шляхетна. Але чи це справді так?

Я вважаю, що шляхетність – це прояв внутрішній. Такий собі стрижень. Стрижень, який дозволяє правильно пройти життєвий шлях.   Шляхетність завжди йде з середини. Яка різниця, хто був твоїм дідом-прадідом, якщо душа гнила, сповнена злості, лицемірства. Правду кажуть: «Справжня шляхетність не має роду». Й жодне у світі суспільство не прийме людської ницості чи від короля, чи від селянина.

Людська шляхетність перевіряється діями і тільки діями. Та у яких вчинках вона виявляється? Перш за все це здатність до самопожертви. Так, людина повинна жертвувати, допомагати нужденним, навіть якщо це безкорисливо. Це робить її духовно вищою з-поміж інших. Шляхетна особистість ніколи не принизить іншого, особливо слабшого. Вона цілеспрямована, має почуття власної гідності, добра, чуйна, терпляча. Така людина не дає порожніх обіцянок, не звалить провину на іншого.

Тож, я гадаю, що таку позитивну якість, як шляхетність може мати кожен. І тільки добрими справами людина її в собі оживить.