Запишіть речення розставляючи потрібні розділові знаки. здійсніть синтаксичний розбір, дайте характеристику реченню вцілому. яблуні тут заглядали мало не в кожну хату де починалося життя і не сумуючи стояли на цвинтарі де кінчалося життя.

Яблунi тут заглядали мало не в кожну хату, де починалося життя, i, не сумуючи, стояли на цвинтарi, де кiнчалося життя. Розповiдне, стверджувальне, неокличне, складне, складнопiдрядне з неоднорiдною субпiдряднiстю. 3 предикативнi частини. головна: яблунi тут заглядали мало не в кожну хату i, не сумуючи, стояли на цвинтарi. пiдряднi: де починалося життя ; де кiнчалося життя . схема на фото.

У багатьох людей є хобі. Хобі це-те заняття, виконання якого приносить нам радість і спокій. Вірніше сказати, це хобі – то справа, що ми завжди виконуємо з ентузіазмом, у вільний час.

До того ж хочеться сказати, що у кожної людини можуть бути різні улюблені заняття, тобто хобі. Хтось любить читати, хтось танцювати, цей список можна продовжувати до нескінченності.

Наприклад, мій тато дуже любить ходити на риболовлю. Практично кожні вихідні він намагається знайти час для свого улюбленого заняття. До того ж його хобі прибуткове. З риболовлі він приносить великий улов, тому наша сім'я завжди може харчуватися смачною рибою. Деяку частину риби, мама продає знайомим. Вона дуже радіє, що татове хобі годує сім'ю, і приносить невеликий дохід.

А ось моя мама дуже захоплюється кулінарією. Вона пече такі смачні пироги та печиво. Таку чудову випічку в магазині не купиш. Мама каже, що готування і випічка приносить їй істинне задоволення. Ми діти дуже радіємо, що у нашої мами таке корисне, а головне смачне хобі.

Я, як і моя мама, дуже люблю готувати. Правда мама особливо не дозволяє мені працювати на кухні, але коли я вирушаю на канікули до бабусі, тол ніхто не заважає мені пекти пироги і робити торти. Бабуся мене дуже хвалить, і говорить, що у мене талант до кулінарії.

Її слова мене дуже тішать, і можливо моя майбутня професія буде пов'язана з харчовою промисловістю. Я мрію стати шеф-кухарем у ресторані. Бабуся мене підтримує, і говорить, що людина повинна займатися тією справою, до якої у нього лежить душа.

Кулінарія моє покликання. І я пишаюся тим, що у мене є улюблена справа. Тим більше, вже настільки в юному віці я чудово готую і печу. А головне все це мені дуже подобається. На своє день народження, я сама спекла величезний торт, який дуже сподобався всім гостям. Звичайно, щоб було швидше і легше, мама трохи до мені з бісквітами.

Я думаю, що ніколи не покину своє улюблене заняття. І воно стане справою всього мого життя.

З

Звук павутинки» наповнена мріями та уявою про кращий світ, без сірих буднів та жорстокості. В думках головного героя Льоньки, який скоро перейде в третій клас, повно дивовижних епізодів природи. Це навіть не просто звичайні фантазії, це те, чим живе наш головний герой.
У нього є два вірних супутники: старий вчений Адам, який приїхав до села скоротати свої останні дні по причині тяжкої хвороби (малокрів’я) та уявна подруга Ніна, з якою він спілкується, немов вона реальна. Вчений є єдиною живою людиною, яка змогла зрозуміти такий химерний і водночас щирий та добрий світ в думках хлопчика. Старий чоловік спроможний бачити світ як і Льонька. Адам, побачивши плавуче листя на воді, каже що то флотилія, а хлопчик – це не школярик, а справжній командир морського флоту.

Можливо, коли хлопець буде старшим, він збереже частинку тих фантазій у своїх спогадах і зможе розуміти інших дітей з подібними мріями. Коли настає трагічний момент і Адаму залишаються вже лічені дні до його дати смерті, він всеодно не здається. Старий чоловік вже не спороможний підвестись з ліжка, але всеодно приділяє увагу школярику: розповідає цікаві історії або слухає вигадані оповідання хлопчини. Образ вченого не залишить байдужим нікого, бо він і є зображенням людини, яка розуміє добро та вічність краси рідної землі. Ніна інколи здається школяреві настільки живою, що він деколи сумнівається в її вигаданості. Діти разом добре проводять час: слухають звуки павутиння (павукове радіо) і ходять до глиняної печери.
Цей твір показує читачеві, що в нашому сучасному світі залишилась ще вічна, добра і неповторна краса природи, яка є безсмертною. Автор також показує, що людина спроможна її побачити. Достатньо лише прислухатись до неї та постаратись відчути її і вона неодмінно відгукнеться.