Звукобуквений онализ слова п ятници

Может "Пятница"? задано непонятно 
П (пь) - согласный, мягкий, глухой, парный (б)
Я (а) - гласный, ударный
Т (т) - согласный, глухой, парный (д)
Н (нь) - согласный, мягкий, сонорный,парный (м)
И (и) - гласный, безударный
Ц (ц) - согласный, глухой, твёрдый
А (а) - гласный, безударный
 7 букв, 7 звуков

Жив собі маленький, але кмітливий Числівник. Та була у нього біда, не знав він чому його так прозвали. І одного чудового літнього дня Числівник зустрів свого друга Прикметника. Числівник запитав в друга:

- Друже, ти знаєш чому мене Числівником назвали?

- Ні, я незнаю, але я знаю де ті можеш про це дізнатися.

- Де?

- Прямуй до країни Морфемію. Там багато див, тобі до великий та могутній чаклун Барон.

- Дякую за до

- Біжи!

Ось уже стемніло, як Числівник опинився у країні Морфемія. Шлях до неї був важким, але ця маленька частинка мови подолала його з усіма перешкодами. І ось йшовши вулицею, Числівник побачив золотий палац прикрашений діамантовими зірками. Він зайшов туди та його зупинила охорона.

- Куди йдеш? - запитав один із охоронців.

- До великого чаклуна Барона - сміливо відповів Числівник.

- Йди до тих дверей і поверни праворуч, там тронний зал Барона.

-Дякую - відповів Числівник і побіг за напрямком.

Дійшовши до зали, він нервувався, але коли він побачив усміхненого Барона, йому полегшало.Числівник запитав:

- Бароне чи можеш ти сказати, чому мене назвали Числівником?

- Так можу, ось тобі і відповідь. Тебе так чарівно назвали тому, що ти переносиш у українську мову - математику.

Від такої відповіді Числівник зрадів і побіг додому щиро віддячивши Барону.

                    Числівник- потрібна частина мови.

Маленькій Яринці треба рано вставати, щоб до школи йти, а не хочеться, ой як не хочеться! Ввечері питає Яринка у дідуся:
- Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? Навчіть мене, дідусю, спати так, щоб хотілося вставати i йти до школи.
- Це подушка в тебе ледача, - відповів дідусь.
- А що ж їй зробити, щоб вона не була ледачою?
- Знаю я таємницю, - пошепки сказав дідусь. - Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря, добре вибий її кулачками - вона і не буде ледачою.
- Справді? - зраділа Яринка. - Я так i зроблю завтра.
Ще дуже рано, а треба збиратись до школи. Не хочеться вставати Яринці, але треба ж нарешті подушку провчити, лінощі з неї вибити.
Схопилась Яринка швиденько, одяглася, взяла подушку, винесла на подвір'я, поклала на лавку - та кулачками її, кулачками. Повернулася до хати, поклала подушку на ліжко - та й умиватися. А дідусь у вуса посміхаєть