Старогрецький записати за будовою

Действия украинских националистов против немецких оккупантов — вооружённое противодействие германской оккупационной администрации со стороны Украинской повстанческой армии (УПА) и других украинских националистических организаций. Активно началось с весны 1943 года, после того, как на III конференции ОУН(б) было принято решение выступить против немецких оккупантов, отряды УПА начали нападать на немецкие опорные пункты на Волыни[7].

Весна-осень 1943 — период наиболее интенсивных боев УПА с немцами на Волыни (основной период «антинемецкого фронта»). УПА захватывает отдельные населенные пункты на Западной Украине где создает собственную администрацию (например, «Колковская республика»), пытается противодействовать хозяйственной деятельности немцев, ведет оборонительные бои (антипартизанские акции Эриха фон дем Бах-Залевского и Ганса Прюцмана)[8][9][10][11][12]. УПА осуществит сотни нападений на полицейские участки, обозы и склады вермахта, главным образом с целью добычи оружия, снаряжения и продовольствия, и заявить о себе как о защитнике прав украинского народа[13].

Летом 1943 в Галичине ОУН-Б создало аналог УПА — Украинскую народную самооборону. Задача УНС заключалась в рас действий УПА на Галичину. Название УНС, вместо УПА использовалось, чтобы не подставлять под удар немцев организационные мероприятия в дистрикте Галиция, где были другие оккупационные условия. УНС готовится для борьбы против СССР, но оборонительных боев с немцами все же избежать не получилось. Параллельно продолжается набор добровольцев в дивизии "Галичина". Со временем УНС меняет название на УПА-Запад.

В начале 1944 года УПА фактически свернёт антигерманский фронт и постепенно будет налаживать взаимовыгодные отношения с СС, вермахтом и СД с целью совместных боевых действий против Красной Армии. Осенью 1944 конфликт УПА с немцами полностью прекращается, потому что завершается немецкая оккупация Украины. Немецкая пропаганда начинает одобрительно отзываться об УПА[14]. Начнутся попытки немцев привлечь украинское освободительное движение на свою сторону (освобождение политических узников, создание УНК и УНА).

Объяснение:

Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.

Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.

Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос.

І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.

Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ.

Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко:

Та де б не ходив я в далекій дорозі,

В чужім чи у ріднім краю,

Я згадую вогник у тихій тривозі

І рідну хатину свою.

Бо дивляться в далеч засмучені очі,

Хоч тінь там моя промайне.

Бо світиться вогник у темнії ночі,

Мов кличе додому мене!

Объяснение: