Чи правильно пороставляв розділові знаки і чи правильно написав всі слова вона зосталась жива, і переосмислив своє життя вона зрозуміла для чого їй потрібно жити! вона почала більше спілкуватися з суспільством і налагоджувати стосунки з мачухою! і вона стала жити самостійним життям .після цього інцедента її батько перестав пити , і почав називати її донею. на вулиці з часом перестали на неї казати каторжна, і почали називати її по імені. в неї з’явилися подруги з якими вона дружила і ходила на вечорниці. на вечорницях вона побачила парубка, його звали василь він був з іншого села, з багатої сім’ї, він підійшов до неї і привітався з нею, вона спочатку злякалася бо подумала. що він її може зрадити , як і її перше коханя семен, але відповіла що не хочить з ним вітатися він вхопив її за руку і вона його вдарила за це , після цього він до неї почав залицятися .приходив кожного тижня на вечорниці. вона спочатку його відштовхувала від себе , але згодом відповіла взаємністю. потім вони пожинилися і вона переїхала жити до нього і його бітьків. його батьки ставилися до нею , як до рідної доньки. докія їх дуже поважала і ставилася до них з повагою їм все по дому куховарила, приберала. в невдовзі в докії народилась дівчинка вона з василем назвала її санькою.

Вона залишилась жива і, переосмисливши своє життя, вона зрозуміла для чого їй потрібно жити.
інцИдент, в реченні з цим словом не потрібна кома.
"каторжна"
за ім'ям
В неї з'явилися подруги,  з я кими вона
...його звали Василь. Він був з іншого села,з заможної родини. Він підійшов до неї і привітався. Вона спочатку злякалася, бо подумала, що хлопець може її зрадити, як сталося з першим коханням - Семеном. Тому відмовила йому у вітанні, а він схопив її за руку. Дівчина вдарила Василя за це. Після цього випадку парубок почав залицятися
...Потім вони одружилися, і вона переїхала до нього та його батьків.
ставилися як до рідної доньки (не треба коми.)
... з повагою, допомагала робити все по дому, куховарила, прибИрала.
Невдовзі у Докії народилася дівчинка, вона з Василем назвали її Санькою.
Що змогла виправила. Зверніть увагу на часте повторювання однакових слів. змінюйте їх синонімами.

З давніх-давен українська сім я відрізнялася різноманітними традиціями і особливостями. Та якщо порівняти сучасну українську сім ю з минулими, неодмінно помітно зміни. Теперішні сім ї не використовують суворі методи виховання. І це має свої пріорітети. Відносини дітей з батьками стали більш легкими.Ще з давніх часів чоловік вважався господарем у хаті.
Він займався важкими хатніми справами, добував їжу.
Одним словом - вирішував всі важливі питання.
З часом його роль послабилася, адже на зміну жінкам, які були посбавлені прав, прийшли сильні і хоробрі. Як кажуть "І коня зупинить, і у палаючу хату війде".
Не дивлячись на зміни, чоловіки і надалі вважаються головними і родині.

Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912р. у селі Дяківці Літинського району на Вінниччині в родині незаможного хлібороба. 
      Перші його віршові спроби припадають на тридцяті роки, коли він по закінченні Вінницького педагогічного інституту (1933) вчителює спочатку на рідному Поділлі, а потім у школі села Літки на Київщині. Паралельно з роботою вчителя Стельмах працює і як збирач народнопісенних скарбів; пізніше (після Великої Вітчизняної війни) він деякий час вдосконалював професійні навики фольклориста на посаді наукового співробітника в Інституті фольклору та етнографії АН УРСР. 
      Перша збірка поезій «Добрий ранок» виходить під редакцією А. Малишка 1941 року. 
      Перебуваючи у лавах Радянської Армії, М. Стельмах зустрів Велику Вітчизняну війну. У 1941р. отримав важке поранення в голову і спину. Після тривалого лікування — знову на фронті. Списаний медкомісією зі служби в артилерійській частині, працює спеціальним кореспондентом газети «За честь Батьківщини» (Перший Український фронт). Залікувавши друге важке поранення (липень 1944р.), він повертається до лав захисників Вітчизни і закінчує війну на німецькій землі. 
      Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірочки фронтових віршів Стельмаха «Провесінь» і «За ясні зорі» (1942), в 1943р. з'явилась надрукована в Уфі книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Ю. Яновського. 
      1943 роком датується початок роботи над вимріяним ще до війни великим прозовим твором. Праця над ним тривала вісім років; частини твору «На нашій землі» (1949) та «Великі перелоги» (1951) створили в цілокупності (після кількох «проміжних» редакцій окремих частин) об'ємний роман-хроніку під назвою «Велика рідня». Роман був удостоєний Державної премії Союзу РСР і започаткував серію епічних полотен: 
      1957р. — роман «Кров людська — не водиця», написаний до 40-річчя Великого Жовтня; 
      1959р. — роман «Хліб і сіль», який разом з обома попередніми епічними творами письменника був удостоєний Ленінської премії 1961р.; 
      1961р. — роман «Правда і кривда», несподіваний своєю публіцистичною «відкритістю»; 
      1969р. — роман «Дума про тебе». 
      Останній роман — «Чотири броди» (1979, Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1980р.), як і «Велика рідня» і «Дума про тебе», об'єктом зображення має українське село 30-х років і часів Великої Вітчизняної війни. Цей роман, який справедливо вважають творчим заповітом видатного письменника, складно і довго йшов до читача. Це пояснюється тим, що в ньому автор порушив заборонені тоді теми — голоду 1933 року, сталінських репресій, атмосфери недовіри та донощицтва, що панували в ті роки, свавілля партійних керівників. 
      Поетична творчість М. Стельмаха зменшується: після виходу збірок «Шляхи світання» (1953) та «Жито сили набирається» (1954) письменник обмежується упорядкуванням двох книг вибраного — «Поезії» (1958) і «Мак цвіте» (1968) — та виданням кількох книжечок для дітей. 
      У 1957р. вийшла друком п'єса «Золота метелиця», яка поклала початок низці драматичних творів: «Кров людська — не водиця», 1958; «Правда і кривда», 1965; «Зачарований вітряк», 1966; «На Івана Купала (Дума про Морозенка)», 1966; «Кум королю», 1967; «Дума про любов», 1971. 
      М Стельмах — знаний далеко за межами нашої країни романіст, поет, драматург, повістяр («Над Черемошем», 1952; «Гуси-лебеді летять», 1964; «Щедрий вечір», 1967), вчений-фольклорист. 
      Був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1972), депутат Верховної Ради СРСР ряду скликань, академік АН УРСР. 
      Помер письменник 27 вересня 1983p.