1. До складної синтаксичної конструкції з безсполучниковим і сурядним зв’язком належить складне речення А Соломію крізь серпанок диму опік лютий погляд чорних очей, і їй здавалося, що вона стріляє безперестанку, хоч могла вистрілити лише раз. Б Остап опирався бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки. В Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею… Г Соломія не знала, чого вона ходить туди, але щось несвідомо тягло її в той бік. 4. До складної синтаксичної конструкції Він говорив про речі повні жаху для мене так й спокійно як жайворонок кидав на поле пісню а я стояв та слухав і щось тремтіло в мені (розділові знаки пропущено) входить. А Три частини. Б Чотири частини. В П’ять частин. Г Шість частин. 5. До складних речень з різними видами зв’язку належать синтаксичні конструкції. А Остап не міг спати од того галасу: він лежав із розплющеними очима, в гарячці, і уявляв, що попав у пекло. Б Вогні палають, розростаються, од них іде тепло і зогріває Остапа, розпалює йому кров. В Остапові зсунулася пов’язка з рани, і він ніяк не міг дати собі ради з нею, йому ніяк не вдавалося зав’язати її. Г Яким щохвилі виходив на двір, вдивлявся в темряву, прислухався, як виє хуртовина, недаремне сподіваючись побачити Василька, почути його голос… Д На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витягає цікаву мордочку до кри- вавої смуги обрію, що червоніє на узліссі поміж деревами, і слухає. 6. Правильно вжито розділові знаки в складних синтаксичних конструкціях. А Спільний сніданок і можливість перекинутися щирим словом із близькою людиною до решти помирили Остапа з несподіваним випадком; його значно заспокоїли Соломіїні доводи і обидва товариші твердо поснули сном молодості. Б Часто серед ночі, перериваючи спокійний сон хатинки, розлягався раптовий грюкіт у віконце, і хату сповняла ціла банда якогось непевного люду, що кричав, блискав жадними очима і сварився. В Виходило так, що всі були вдома, а, коли хто й забіг на ґуральню, то тільки на те, щоб подивитись. Г Тепер уже щодня палав у печі веселий вогонь, смачно пахло борщем або галушками, і, коли Андрій смерком вертався до хати, свіжий од вітру, з духом морозу у всіх складках одежі, Маланка старалася догодити йому. Д Гафійка гриміла ложками, а Маланка, заклавши руки, побожно слухала оповідання про те, скільки привезено цегли, яке й чому забраковано дерево, що прикажчик нічого не розуміє і коли б не Андрій, не було б діла.