Схема опису пам*ятника тараса шевченка

Перше розпорядження про виготовлення та встановлення пам’ятника Кобзарю було прийняте 9 березня 1993 року.      

Новий пам’ятник мав з'явитися в Рівному до 9 березня 1999 року - до сто вісімдесят п`ятої річниці від дня народження Тараса Шевченка.

Авторами пам'ятника рівненському Тарасові Шевченку стали скульптори Петро Подолець і Володимир Стасюк, а керував проектом львівський професор Е. Мисько.

Відкрили монумент 22 травня 1999 року, саме у цей день (у 1861 році) прах Шевченка перепоховали на Чернечій горі.

Ідея створення пам'ятника виношувалась давно. З ініціативи товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка було оголошено конкурс на кращий проект пам'ятника та проведено п'ять турів. У ньому взяли участь, як відомі скульптори, так і початківці: Василь Джабрайлов, Михайло Йориш, Олександр Данилов, Петро Подолець, Володимир Стасюк, Олександр Євтушенко, Володимир Пєтухов, Микола Сівак та ін.

Кращою була визнана модель і затверджений проект пам'ятника Т. Шевченку, авторами якого є скульптори П. Подолець, В. Стасюк та архітектор В. Ковальчук. Проект пам'ятника постійно вдосконалювався. Потрібно було створити монументальний об'ємно-просторовий синтез, який не лише органічно доповнював би центральну площу міста, але й зав'язував її в один цільовий ансамбль. До 1996 року було виконано модель пам'ятника, який затверджено художньою радою Львівської кераміко-скульптурної фабрики

Зважаючи на рекомендацію академіка Емануїла Миська, спорудити пам'ятник було вирішено на центральній площі міста - майдані Незалежності. Виконувався пам'ятник на кераміко-скульптурній фабриці Львівської спілки художників на кошти товариства "Просвіта", партії "Народний Рух". Пізніше до фінансування приєдналось близько ста громадських організацій, а чергова сесія обласної Ради ухвалила виділити на ці цілі 250 тис. грн. . Благоустроєм площі займалася мерія міста. На відлиття пам'ятника в бронзі було витрачено 5 тонн матеріалу. Всередині нього знаходиться особлива металева конструкція, яка скріплює весь монумент, втримує його окремі маси, робить всю споруду особливо міцною. Для постаменту використано граніт Токовського кар'єру (Дніпропетровщина), який має приємний темно-малиновий відтінок. Автори створили пам'ятник, наповнений особливим ідейним змістом: змістом національної самосвідомості, незалежності, звільнення, проповідником яких був Тарас Шевченко.

Великий Тарас зображений у русі: він іде, він немов звертається до поколінь з особливим зверненням, немов би веде мову-заклик про братерство, єдність, любов. І його мова є надзвичайно зрозумілою і привабливою, і вся його постать випромінює особливу енергію, яка притягує, яка змушує зупинитись, задуматись. . . Пам'ятник Тарасу Шевченку в місті Рівне створений на кращих традиціях вітчизняного мистецтва, що відповідає завданням і вимогам до монументальних пам'яток такого типу. Він став окрасею і своєрідним символом міста

великдень — найбільше християнське свято. цей день вважається днем воскресіння ісуса христа і має ще одну назву — пасха.

святкувати пасху в україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. за біблійним сюжетом, ісус христос воскрес рано-вранці, i це воскресіння
великим землетрусом: ангел небесний відвалив камінь від дверей гробу господнього. на світанку жінки-мироносиці марія магдалина, марiя, мати якова та соломонія прийшли до гробу з ароматами, щоб обмастити тіло ісуса, але побачили відвалений камінь i порожній гроб, i тоді схвильованим жінкам з'явився
ангел i сповістив про воскресіння господнє.

дата великодня має випадати на першу неділю після першої весняної повні місяця, яка наступає після весняного рівнодення. якщо станеться так, що на цю неділю припаде й єврейська пасха, то святкування великодня переноситься на наступну неділю. щоб
уникнути помилки при визначенні великоднеї неділі, постановлено також, що єпископ олександрії повинен повідомляти дату великодня щороку наперед.

сподіваюся, підійде щось таке)

Для пташки кожна мандрівка на чужину - це нелегка справа. Але іноді розлучитися з домівкою змушує люта та холодна зима. Сподіваючись на швидке повернення і лекгий політ, кожної осені птахи відлітають у вирій. Їх тужливе прощання з Батьківщиною не залишає байдужим жодне серце... 
Та при весь сум, нове місце здалося напрочуд гарним і теплим. Пташки вражені багатою поживою вже починають забувати рідне небо. Кожен день нове місто, нові краєвиди... Та як би не було добре на чужині, серце рветься додому. І ось вже радісним щебетанням пташки сповіщають своє повернення додому.