Іть написать два речення зі складним іменним присудком, два з складним дієсловом і простим присудком

Василько став кращим . Я буду вірним сином своєї Батьківщини. (складений іменний присудок)
Тарасик уже в три роки навчився гарно малювати. Художник почав писати картину. (складений дієслівний присудок).
Соловейко гарно співає за вікном. Ми святкуємо Великдень у бабусі. (простий дієслівний присудок).

Це було дуже-дуже давно.
Так давно, що Мовна Країна була лише одним містом, де жили букви.
У ті далекі часи голосні букви трималися купки. А приголосні ходили по місту і байдикували.
Але за кілька днів байдикувати їм набридло.
Вирішили вони одна з іншою потоваришувати, поговорити.
Літера П зустріла букву Л.
--П!
--Л!
Так само С і В спробували поговорити:
--С!
--В!
Нецікаві розмови виходять.
Не знали приголосні, як між собою зрозумітися.
Аж тут прислухались.
Голосні між собою сперечались:
--У!
--І!
--Е!
Та так вже голосно, що всі знудьговані приголосні побігли дивитися.
А та О змагалися в спритності. А решта їх підбадьорювали.
П і Л стали біля И з двох боків.
Всі закричали разом, і вийшло слово ПИЛ!
С та В пішли до фінішу. С привітала О з перемогою:
--СО!
В підбадьорила А:
--ВА!
А так як вони були поруч, вийшла СОВА?
З того часу приголосні букви зрозуміли, що з голосними поруч жити цікавіше.
Можна склади і навіть слова утворювати.
І розмовляти так краще.

Открытой книги затянувшийся след, забытой встречи налетевший намек,
как это было я совсем позабыл, но слава Богу,
я чувствую  что сожаления нет, я знаю что уже перейден порог,
я удивляясь на стену смотрю, а вижу дорогу.
Моя душа как неробей-океан, мои глаза вбирают небо рывком,
я даже может смогу подключить к себе телевышку.
И тихо гаснет значение "Вам", и растворяется за ним мое "Ом",
я отчетливо слышу мечты что садятся на крыше.
Азарий Оза Озаозари оз, и много звуков есть в моей голове,
и нужно стать к Востоку лицом, а сердцем быть к ветру.
И за нежнейшим шептаньем берез и за тихой песней веселой траве
всегда найдется хороший вопрос, что б был без ответа.
Открытой книги затянувшийся след и песни слезы из двух моих глаз,
я буду слушать как люди молчат и я буду верить,
что мое "да" всегда сильней чьих-то "нет", что выйдет все хотя б на тысячный раз,
что за открытыми здесь впопыхах будут нужные двери