Склабиться по два речения зi словами минуте, вiйськовий, розумний так, щоб у первому реченнi вони були iманниками, а в другому прикметниками

Минуле знаходить нові стежки до моєї голови.
військовий повертвася до батьківського дому.
розумний завжди виграє сильного.
минуле століття будо дуже тяжким для нашого народу.
військовий табір затримався в полі ще на два дні.
розумний хлопчик вміє поводитись з речами.

Бути добрим, робити добрі справи, допомагати людям – всьому цьому вчать нас з самого дитинства, і з ранніх років всі знають, як треба правильно чинити, і мало хто дотримується цих правил. Люди найчастіше думають тільки про себе і не хочуть допомагати іншим просто так, без якоїсь вигоди. Домагаючись грошей, багатства або роблячи кар’єру важко бути добрим до оточуючих, от і здається, що їх оточують вороги, і ніхто не поспішає першим налагоджувати відносини. Навіщо ж у такому випадку робити добро? Роблячи добрі справи безкорисливо, ми допомагаємо комусь поліпшити своє життя, а значить, міняємо і весь цей світ в цілому. Сама людина змінюється внутрішньо, вона стає кращою, чистішою і не тільки допомагає іншим, але і виправляє своє життя. Не можна відкладати добрі справи на потім, або думати, що в тебе зараз немає можливості до кожен може до ншому і трохи змінити світ. Поспішайте робити добро – адже пройшовши повз, ви вже не зможете повернутися і до Найчастіше люди виправдовують себе відсутністю можливості і грошей, а свою злість і погане ставлення до людей – невдачами і труднощами: «от якби у мене був мільйон, а так що я можу, адже у мене і так все погано: важка робота, маленька зарплата, з чого я буду допомагати?». Але добро – це не сотні витрачених тисяч або до всьому населенню земної кулі – до тим, хто поруч з тобою і тоді на землі не залишиться нещасних. Як багато значать для нас добре слово і щира участь і, як рідко ми це отримуємо. Не потрібно намагатися до всім і кожному, але турбота про своїх близьких, участь і співчуття друзям, маленькі послуги знайомим і безкорислива до чужим людям – це вже сильно змінить ваш світ. Поспішайте робити добро сьогодні, адже завтра ви можете не встигнути до втратити близьких і рідних, не придбати вірних друзів, відштовхнути хороших людей і перетворитися на нікому не потрібного старого, який бурчить на всіх навколо і тяготиться своїм життям. Що означає бути доброю людиною? Так, не кожна людина добра… Не кожен знає тлумачення цього словосполучення. Бути добрим – значить посміхатися, просто всім посміхатися. Навіть тим, хто косо подивився, хто заподіяв багато зла, болю, мук, смутності, сліз, образ, печалі. Це все не є пороком для того, щоб бути злою людиною. Я вважаю себе доброю людиною. Для цього не потрібно багато грошей, потрібно просто йти назустріч і допомагати. Ось і все. Добро повернеться бумерангом, це вже доведено. І якщо мені буде зле, то я знаю, що добро завжди прийде на мені до до принесе удачу. Хотілося б, щоб добрих людей було в тисячу разів більше. Але не кожен вихований правильно, не кожному пояснили, що означає бути добрим. Деяких просто життя навчило, інші ж самі це усвідомили. Добра людина – та, у якої добрі думки. Та, хто любить оточуючих його людей і намагається їм допомагати, навіть якщо вони ведуть себе з ним не дуже добре. Добра людина може пробачити іншому практично все… І не ображається через дрібниці. Така людина думає про те, що зробити гарне і корисне, а не дурниці всякі… Вона не буде домагатися того, чого хоче будь-якої ціною, тому що вона буде дбати про інших людей теж, щоб не заподіяти їм зла, щоб їм було комфортно поруч з ним. Можна багато говорити, але якщо коротко, то доброю людиною називають того, кому небайдужа доля інших людей, і хто думає не тільки про своє благополуччя, а й про благополуччя оточуючих його людей. Добрим бути потрібно для того, щоб вносити в наш світ гармонію. Але все не так просто. Абсолютна доброта ні до чого доброго не приведе і не буде такою без своєї протилежності. Навіть у найгіршому вчинку, людині можна знайти щось хороше, потрібно тільки трошки напружитися. Бути добрим – значить виконувати свою маленьку функцію, яка дозволяє існувати нашому суспільству. При цьому не важливо, хочемо ми цього чи ні. Адже коли ми робимо добро, ми найчастіше комусь допомагаємо. Люди, не забувайте творити добро. Воно ж так мало коштує…

кожний з нас неодноразово чув або й сам ставив таке запитання.

пояснення були і будуть різні. аналогічне ж запитання до ісуса христа

сформулював прокуратор понтій пилат. «і сказавши це, він знову вийшов до

юдеїв і заявляє їм: жодної вини я в ньому [ісусі христі] не знаходжу»

(івана 18: 38).

сьогодні, коли християнська спільнота світу, вірні церкви христової –

католики, протестанти, православні та греко-католики нашої країни

урочисто вшанували свято світлого воскресіння христового, таке

традиційне запитання знову актуалізується. у цьогорічній пасхальній

радіопередачі «благовіст» (1 травня 2016) про сутність божої істини ще

раз нагадав християнам святіший патріарх київський і всієї руси-україни,

предстоятель української православної церкви київського патріархату

(упц-кп) філарет (денисенко).

згадаємо слова теолога, філософа і письменника сорена к’єркегора

(1813-1855) (данія): «чи можна з історії дізнатися що-небудь про христа?

ні, чому ж? тому що взагалі нічого не можна знати про христа. він –

парадокс, предмет віри, доступний тільки для віри. будь-яке ж історичне

повідомлення є повідомлення знання, отже, із історії не можна нічого

дізнатися про христа. щоб ми не дізналися про нього, чи мало, чи багато,

не дізнаємося нічого про нього такого, яким він був воістину. таким

чином, дізнаєшся про нього щось інше, аніж те, хто він є, отже, нічого

не дізнаєшся про нього або дізнаєшся про нього неправильне… про нього

нічого не можна знати, в нього можна тільки вірити». вчений також

стверджував, що особистість набуває себе в бозі. за словами теолога, на

шляху до бога людина долає три стадії пізнання свого існування:

естетичну, етичну та релігійну. а ще пам’ятаєте христове: «твоя віра

спасла тебе; іди в мирі! » (луки 8: 50). віра – засіб єднання людини з

богом. вона робить кожного з нас невід’ємною суттю цілого.

так, з одного боку, перед запитанням до ісуса христа: «а що таке

істина? » пилат запитав його: «то ти цар? ісус відповів: ти сам кажеш, що

[я] цар. я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити

про істину. кожний, хто від істини, слухає мого голосу» (івана 18: 37). з

іншого, – пилат   повірив/не повірив в остаточну істину сина божого,

зрештою, опосередковано або й безпосередньо про це свідчать всі

євангелісти: «невинний я в крові цього праведника! [ісуса

христа] (матвія 27: 24)»; «але що злого вчинив він? » (марка 15: 14); «яке ж

зло він зробив? нічого вартого смерті не знайшов я в ньому» (луки

23: 22)»; «жодної вини я в ньому [ісусі христі] не знаходжу» (івана

18: 38).

автори біблійної енциклопедії брокгауза (фріц рінекер та герхард

майєр) стверджують, що у біблії відсутні суперечки про ісуса, подібні до

тих, які ведуть філософи. запитання пилата: «що таке істина? » – відразу

проявляється у своїй глибокій неістинності як фактичне уникнення ісуса,

яка й повстає перед прокуратором в образі ісуса христа. натомість, він –

ісус христос у біблії пізнається, відкривається, переживається,

здійснюється.

у свій час святий, отець і учитель церкви (молодший брат св. василія

великого) григорій ніський на запитання: «що є християнство? » –  

відповів: «уподібнення богу в міру людського єства». у цих словах

зафіксовані дві аксіоми: 1) християнства нема без христа; 2)

християнства нема без людини, яка прагне уподібнитися христу настільки,

наскільки це можливо її природі.