Написати повiдомлення про звичаи дiвчинки -школярки

Найважливіші етапи життя людини і окремі стадії розвитку сім'ї завжди супроводжувалися різноманітними обрядами і звичаями. До традиційної сімейної обрядовості належать обряди, пов'язані з біологічним циклом існування людини — народженням (пологові звичаї та хрестини), одруженням (шлюб і весілля), смертю (похорон і поминки).  Пологові обряди і звичаї. Вони складаються з трьох тісно пов'язаних циклів: передпологовий, власне пологовий і післяпологовий. Перші два включають звичаї, уявлення, повір'я, обрядові дії, метою яких є збереження вагітності та забезпечення успішного перебігу пологів. Післяпологові обряди спрямовані на охорону і очищення матері та дитини, приєднання новонародженого до сім'ї, громади і церкви.Передпологові звичаї покликані були сприяти нормальному перебігу вагітності, доброму самопочуттю жінки, забезпеченню фізичної, розумової та моральної повноцінності новонародженого. До них належать, перш за все, поширені в усій Україні заборони на споживання певних продуктів, вимоги не дивитись на деяких звірят і плазунів, уникати зустрічей з каліками, сліпими, хворими і недолугими. Великого значення надавалось психічному стану жінки, оберіганню її від нервових потрясінь, сварок, переляку. Це пояснюється тим, що в народі вірили нібито вада інших могла перейти на дитину. Прояви негативної поведінки вагітної (крадіжки, сварки тощо), згідно з народними віруваннями, негативно позначились би на вдачі її дитини. Тому вагітна жінка свою вагітність приховувала якомога довше, щоб ніхто не врік і не тяжко було родити.Власне пологові обряди починалися із за баби-повитухи, коли вагітна жінка відчувала, наближення пологів. Бабу-повитуху за чоловік, який йшов до неї з хлібом. У свою чергу, баба приходила приймати пологи з хлібом, свяченою водою і зіллям. У хаті породіллі вона відчиняла всі замки, вікна, двері та розв'язувала всі вузли: щоб дитині легше було прийти на світ. Потім обкурювала жінку зіллям. Народ вірив, що ці магічні дії мають надприродну силу і є корисними для матері та новонародженого.Магічні дії часом супроводжувалися примовляннями. Наприклад, баба давала породіллі пити воду з пригорщі, решту води зливала над жінкою зі словами: «Як ота вода легко сходить, так би ота дитина легко з тебе зійшла». Різноманітністю відзначалися обряди, пов'язані з відрізанням пуповини. На всій території України існувало повір'я: якщо її відрізати на куделі, то в майбутньому будуть народжуватися дівчата, на сокирі — хлопці. На Бойківщині, Гуцульщині дотримувалися звичаю зберігати перев'язану пуповину до того часу, поки дитина сама її не розв'яже. Вірили, що таким чином дитина «розв'яже собі всю роботу», буде рости хазяйновитою і розумною.Значне місце посідали обряди, пов'язані з першою купіллю. Існувало повір'я, що виконані в перший день народження дитини магічні дії впливатимуть на її подальше життя. Щоб дитина росла здоровою, у першій купелі використовували свячене зілля або свячену воду. Крім того, хлопчику до купелі клали дев'ясилу («щоб сильним був»), дівчинці додавали меду, квітів, молока («щоб гарною була»). Кожен, хто приходив до хати під час першої купелі, мав кинути до неї монету «на щастя».Скупану дитину обсушували коло печі. Це робили не тільки з гігієнічних міркувань, але й з метою прилучення новонародженого до домашнього вогнища. Про вшанування вогню і домашнього вогнища та віри в їх очисну і охоронну дії свідчить звичай гуцулів прив'язувати на праву ручку немовляти разом з іншими оберегами (наприклад, часником) мішочок зі шматком глини з печі. У післяпологовий період здоров'я матері й дитини охоронялося від усього злого цілою низкою оберегів. Найпоширенішим в Україні був звичай пов'язувати дитині на ручку червону нитку.В Україні з минулих століть і до нашого часу існує переконання, що новонароджену дитину, особливо хвору чи кволу, слід якнайшвидше охрестити. Таким чином переслідувалася подвійна мета: охоронити її від усього злого і прилучити до християнської громади, очистивши від першородного гріха. Мамі дозволяли ходити до церкви лише після здійснення церковного обряду «виводу», що символізував очищення.Вважалося, що дитина, породілля і навіть баба-повитуха після пологів були нечистими. 

С незапамятных времен курица у людей была предметом шутливых насмешек. Она не летает, хотя имеет крылья, не вьет гнезда, боится воды, не видит в темноте, пуглива, глупа. Недаром говорят, что рак — не рыба, а курица — не птица. Отсюда и выражения: «курам на смех» (даже глупые куры и те смеются); «мокрая курица» (о человеке, имею­щем жалкий вид); «нацарапал, как курица лапой» (о неразборчивом почерке); «куриная память» (о забывчивом человеке); «раскудахтался, как курица» (о болтливом человеке); «бродят, как куры» (о праздных зеваках, бестолково слоняющихся туда-сюда).
Хорошо смеется тот, кто смеется последним — крыл. сл. Выражение это принадлежит французскому писателю Жану Пьеру Флориану (1775 1794), употребившему его в басне «Два крестьянина и туча»

Уе-уе-уе

Я солдат.

Я не спал пять лет и у меня под глазами мешки.

Я сам не видел, но мне так сказали.

Я солдат.

И у меня нет башки,

Мне отбили её сапогами.

Ё-ё-ё комбат орёт.

Разорванный рот у комбата,

Потому что граната.

Белая вата, красная вата

Hе лечит солдата.

Я солдат - недоношенный ребёнок войны.

Я солдат, мама залечи мои раны.

Я солдат, солдат забытой богом страны.

Я герой, скажите мне какого романа.

О-о-о-о-о-о-о, уе,уе

О-о-о-о-о-о-о.

Я солдат.

Мне обидно, когда остаётся один патрон,

Только я или он.

Последний вагон, самогон, нас таких миллион,

О-о-о-о.

Я солдат.

Источник teksty-pesenok.ru

И я знаю своё дело, моё дело -

Стрелять, чтобы пуля попала в тело врага.

Это рагга для тебя,

Мама-Война, теперь ты довольна.

Я солдат - недоношенный ребёнок войны.

Я солдат, мама залечи мои раны.

Я солдат, солдат забытой богом страны.

Я герой, скажите мне, какого романа.

О-о-о-о-о-о-о, уе, уе

О-о-о-о-о-о-о.

Айм э солджа, айм э солджа,

Айм э солджа, айм э солджа,

Айм э сол-джа, сол-джа,

Сол-джа-джа.

Айм э солджа, айм э солджа,

Айм э солджа, айм э солджа,

Айм э сол-джа, сол-джа,

Сол-джа-джа.

Я солдат - недоношенный ребёнок войны.

Я солдат, мама залечи мои раны.

Я солдат, солдат забытой богом страны.

Я герой, скажите мне, какого романа.

О-о-о-о-о-о-о, уе, уе

О-о-о-о-о-о-о.

Объяснение: