14. усі складні слова потрібно писати разом у рядку: а. окислювально/відновний, міні/футбол, гіркувато/солоний, стоп/кран. б. режисер/постановник, всесвітньо/історичний, давньо/український, кіловат/година. в. фото/синтез, золото/валютний, багато/мільярдний, сто/відсотковий. г. військово/зобовۥязаний, п’яти/денний, воєнно/стратегічний, віце/прем’єр. 15. частку не пишемо разом у словах рядка: а. не/сказанний, не/мовля, не/працювати, не/бачити. б. не/нависть, не/винно, не/досяжність, не/щадний. в. не/озорий, не/забаром, бракує не/вміння, а бажання, не/засаджений деревами. г. не/добачати, не/доїдати, не/вгавати, не/любити. 16. подвоєння приголосних відбувається не в усіх словах рядка: а. чут…я, знаряд…я, навман…я, гі…я. б. колос…я, молодіст…ю, галуз…я, ніч..ю. в. мит..ю, сіл…ю, узвиш…я, л…ється. г. зран…я, відповід..ю, туш…ю, задоволен…я. 17. позначте речення, у якому не з іменником написано неправильно: а. усім давно відомо, згода дім будує, а незгода руйнує. б. в народних казках часто перемагає добро, а не зло. в. не доля будила в мені розпач. г. неправдою весь світ об’їдеш, а долі щасливої не знайдеш. 18. позначте рядок, у якому всі слова пишуться з подвоєними літерами: а. зран…я, безсмерт…я, пісен…ий, прочитан…ий, буквен…ий. б. страшен…ий, картин…ий, від…зеркалити, осін…ій. в. довгождан…ий, блажен…ий, згуртован…ий, намальован…ий. г. священ…ик, перепелин…ий, веснян…ий, зран…я. 19. всі прислівники пишуться разом у рядку: а. з/молоду, поза/вчора, с/першу, до/щенту. б. с/повна, на/завжди, поза/вчора, на/щастя. в. за/одно, по/троє, в/нагороду, без/пуття. г. о/півдні, по/друге, в/цілому, зо/зла. 20.установіть відповідність між фразеологізмами та їх тлумаченням: а. не один пуд солі з’їсти. б. лишити з носом. в. як мокре горить. 1. дуже повільно, мляво. 2. зазнати чимало випробувань у спільних діях. 3. зазнати невдачі, неприємності. 4. багато, надмірно їсти.

14-В)
15-б)
16-а)
17-в
20-а-1
б-3
в-2

Мені подобається моє місто. Воно гарне, доглянуте, дуже зелене. Але в ньому є і мінуси. У своїй уяві я вже давно намалювала собі місто мрії, в якому втілила всі свої бажання.

В першу чергу мені б хотілося бачити навколо себе добрих чуйних людей, які поважають всіх навколо, а не тільки себе. Щоб всі були привітними і ніколи не ображали один одного незалежно від настрою. Адже так приємно почути «дякую», «чим я можу до », «будьте так ласкаві» і інші фрази, які не часто можна почути на вулиці. Зайшовши в транспорт, хочеться бачити в очах інших зацікавленість в чому-небудь, бажання жити, а не тугу або зовсім порожнечу. У місті моєї мрії люблять життя і прагнуть прожити його якомога цікавіше.

Крім того, в місті моєї мрії живуть найчесніші люди, і ніхто не знає слово «злочинність». У цьому місті немає замків, бо вони – просто марна трата часу. Будь-хто може залишити свої речі там, де йому потрібно, будучи впевненим, що зможе забрати їх назад. У цьому місті можна виходити гуляти в будь-який час. Батьки зі спокійною душею відпускають своїх дітей пограти в сусідньому дворі, адже вони впевнені, що малюків ніхто не чіпатиме.

У лікарнях приймають відповідальні лікарі, для яких важливе життя кожного пацієнта. Вони люблять свою роботу і допомагають жителям міста зберегти своє здоров’я. У дитячих садках, школах і університетах викладачі розуміють, що діти – це наше майбутнє, і прагнуть дати їм якомога більше корисних знань. Всі жителі міста підтримують чистоту, зберігають цілісність міста і вчать цьому своїх дітей. Неможливо знайти сміття або поламані лавки.

А ще моє місто мрії екологічно чисте, в ньому немає особистих машин, тут люди вважають за краще велосипеди або піші прогулянки. Кожна вулиця потопає в зелені, скрізь розкинуті зелені килими, на які можна присісти і перепочити в тіні гіллястих дерев.

Ось таке воно, місто моєї мрії. Гарне, безпечне, зі здоровими і щасливими жителями. Я мрію про будинок в такому місті і якщо дізнаюся, що десь у світі є такий куточок, обов’язково туди переїду.

Объяснение:

Багато в Україні є красивих міст і сіл, але найбільше мені подобається рідне місто. У ньому я народився і живу, тут я познайомився зі своїми друзями, пішов у школу. Мій дідусь живе разом з нами. Він часто розповідає цікаві історії про наше місто і його мешканців. І в школі на уроках народознавства та історії вчителі розповідають нам про славетне минуле нашого рідного краю.
Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. її збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто — справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато проспектів з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку.
З мамою у вихідні дні ми прогулюємося його чепурними вулицями. Мені приємно бродити в тіні дерев вулицями і дивитися на все, що відбувається навколо, бо я своє місто дуже люблю.