Перебудуйте речення, використавши безособові дієслівні форми на -но, -то так, щоб увага в цих реченнях більше зосереджувалася на результаті дії, а не на ознаці чи виконавцеві. зразок: картини біли виставлені для показу. - для показу було виставлено картини. 1. текст звернення був надрукований в офісі фірми. 2. підтвердження знайдені лише наступного дня. 3. музика була написана відомим композитором. 4. бенгальскі вогні запалені довкола новорічної ялинки. 5. директор вручив призи переможцям.

1. Текст звернення був надрукований в офісі фірми. - Текст звернення було надруковано в офісі фірми.

2. Підтвердження знайдені лише наступного дня. - Підтвердження було знайдено лише наступного дня.

3. Музика була написана відомим композитором. - Відомим композитором було написано музику.

4. Бенгальські вогні запалені довкола новорічної ялинки. - Довкола новорічної ялинки було запалено бенгальські вогні.

5. Директор вручив призи переможцям.

- Призи переможцям було вручено директором.

1)Каже син до батька: "Я поїду до великого міста на заробітки". – Каже син до батька, що він поїде до великого міста на заробітки.
2)Сусід до себе кликав кума: "Приходь лиш, брате, на часок". – Сусід до себе кликав кума, щоб він прийшов на часок.
3)"Почали возить сіно?" - зацікавивсь Аркадій Петрович. – Аркадій Петрович зацікавивсь, чи почали возити сіно.
4)"До вас гості їдуть", - повідомила служниця. – Служниця повідомила, що до нас гості їдуть.
5)Я сказав йому повчально: «Географію завжди треба, сину, добре знати» — Він сказав сину, що географію завжди треба добре знати.
6)«Робіть, як ми домовились,» — порадив Гаврило. — Гаврило порадив, щоб робили, як вони домовились.
7)«Оце увесь ар’єргард?» — сумно спитав командир. — Командир сумно спитав, чи оце увесь ар’єргард.
 

Вона така неповторна, мелодiйна i спiвуча, бо ввiбрала в себе гомiн дiбров i лукiв, полiв i лiсiв, духмяний, пянкий запах рiдної землi. У народу немає бiльшого скарбу, нiж його мова. Бо саме мова - це характер народу, його память, iсторiя i духовна могутнiсть. У нiй вiдбиваються звичаї, традицiї, побут народу, його розум i досвiд, краса i сила душi, вона його, народу, цвiт i завязь. Ще в дитинствi рiдна мова допомагає нам пiзнавати свiт, вiдкривати для себе великий i чарiвний свiт життя. Без мови не може iснувати i розвиватися суспiльство, бо вона допомагає людям обмiнюватися думками, висловлювати свої почуття, досягати взаєморозумiння, створювати духовнi цiнностi.

Слово надто багато важить в життi, як вiдомо, воно може впливати на долю, воно вмить змiнює настрiй, робить людину щасливою або розгубленою. Прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному iз словникiв. Чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови.

Той, хто зневажливо ставиться до рiдної мови, до рiдного народу, не вартий уваги i поваги. I це болить нам, тим, хто любить рiдну Україну, рiдну мову. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звiряємося у дружбi, словами нiжними вiдкриваємо серце коханiй людинi, словами гострими i твердими, "мов криця", даємо вiдсiч вороговi. Не можна ходити по рiднiй землi, не зачаровуючись рiдною мовою, не знаючи i не вивчаючи її.

Наша рідна мова. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили свої перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім свідомим українцям, так як полякам — польська, німцям — німецька, англійцям — англійська . Бо без мови немає народу. І так само, як у кожній людині є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

Українська мова - це барвиста, запашна, невянуча квiтка, яка вiчно квiтне, долаючи час, кидаючи барвисту стрiчку iз давнини у майбутнє. Вона виткана i червоною калиною, i синiм барвiнком, i вишневим цвiтом та запашною рутою-мятою.