Виділіть порівняльні звороти, де треба, комами. 1.знову місяць пливе ніби біла розчахнута скрипка (г. лютко2.я оживаю знов у полі як сміх як пісня як туман (г. лютко).3.вітер теплий, вітер дужий налетів як буря з півдня (б. олійник).4.повітря неначе прозорий граніт (д. павличко).5.я мав думки міцні мов корені (д. павличко).6.христя крутилась як муха в окропi (панас мирний).7.червоний світ од блискавки ніби запалив пожежу на горах і долинах (і. нечуй-левицький).

1.Знову місяць пливе, ніби біла розчахнута скрипка (Г. Лютко).2.Я оживаю знов у полі, як сміх, як пісня, як туман (Г. Лютко).3.Вітер теплий, вітер дужий налетів, як буря, з півдня (Б. Олійник).4.Повітря неначе прозорий граніт (КОМА НЕ СТАВИТЬСЯ, БО неначе граніт - ПРИСУДОК) (Д. Павличко).5.Я мав думки міцні, мов корені (Д. Павличко).6.Христя крутилась як муха в окропi (КОМА НЕ СТАВИТЬСЯ, БО ТУТ ВЖИТО ФРАЗЕОЛОГІЗМ)(Панас Мирний).7.Червоний світ од блискавки ніби запалив пожежу на горах і долинах (ніби запалив - ПРИСУЛОК, ТОМУ КОМА НЕ СТАВИТЬСЯ)(І. Нечуй-Левицький).

Одного разу у світі частин мов іменник шукав собі друга, який завжди його зможе замінити. Звертається він до дієслова:

- Привіт, я шукаю друга, який зможе мене замінити. Хотів би ти їм стати?

- Я б міг тебе змусити виконувати якусь дію, але замінити навряд.

- Шкода. Бувай, гарного дня!

- І тобі!

Іде собі далі іменник, і чує, як хтось щось говорить:

- Яка красива, гарна, пречудова, незвичайна, дивовижна, захоплююча квітка. Вона прикрашає цей сонячний, яскравий, світлий, ясний день своею надзвичайною вродою.

Чує іменник і дивується, хто ж це може бути.

- Привіт, я іменник, а ти хто?

- Мені дуже радісно, що така цікава частина мови звернула на мене увагу. Я прикметник.

- Я шукаю друга, який би міг мене замінитию Я чув твою мову, вона така багата. Може саме ти претендуєш на цю роль?

- Я можу тебе описати безліччю чудових слів, але  сумніва.сь, що зможу замінити.

Засмутився іменник. Він обійшов багато частин мови: і числівник, і прийменник, і навіть допоміжні частини. Але раптом Іменник почув чиюсь  схвильовану мову:

- Він побіжав...  А потім я побіжав... А потім вона як упаде, що аж вони похваталися за животи від реготу.

- Я заплутався! Хто побіжав, кто упав?

- Та все тут зрозуміло, що побіжав числівник, а упала частка. Та ну вас усих, ніхто мене не розуміє. Взагалі навіщо я такий з'явився, якщо ні на що не спроможний. Он він описує всіх,  він розуміється на числах, а я даремний.

Зацікавився іменник і вирішив підійти.

- Привіт, я іменник, шукаю друга, який міг би мене замінити. А хто ти? Що ти можеш?

- Нічого особливого я не можу, тільки плутаю усих, бо усим вже огидно моє "він", "вона"...

- А що означають ці твої він та вона?

- Я й сам думаю, що ж воно означає... Тільки знаю, що слово "частка" я можу замінити словом "вона", а на усі частини мови разом можна сказати "вони".

- Так назви частин мови це іменники, тобто ти можеш заміняти іменники?

- Вихоить що так. До речі, зовуть мене займеник!

З цого часу іменник і займенник найкращі друзі, у скрутну хвилину заміняють один одного і навіть відповідають на одне писання - "хто?" або "що?".

Объяснение:

^^

Одного разу у світі частин мов іменник шукав собі друга, який завжди його зможе замінити. Звертається він до дієслова:

- Привіт, я шукаю друга, який зможе мене замінити. Хотів би ти їм стати?

- Я б міг тебе змусити виконувати якусь дію, але замінити навряд.

- Шкода. Бувай, гарного дня!

- І тобі!

Іде собі далі іменник, і чує, як хтось щось говорить:

- Яка красива, гарна, пречудова, незвичайна, дивовижна, захоплююча квітка. Вона прикрашає цей сонячний, яскравий, світлий, ясний день своею надзвичайною вродою.

Чує іменник і дивується, хто ж це може бути.

- Привіт, я іменник, а ти хто?

- Мені дуже радісно, що така цікава частина мови звернула на мене увагу. Я прикметник.

- Я шукаю друга, який би міг мене замінитию Я чув твою мову, вона така багата. Може саме ти претендуєш на цю роль?

- Я можу тебе описати безліччю чудових слів, але  сумніва.сь, що зможу замінити.

Засмутився іменник. Він обійшов багато частин мови: і числівник, і прийменник, і навіть допоміжні частини. Але раптом Іменник почув чиюсь  схвильовану мову:

- Він побіжав...  А потім я побіжав... А потім вона як упаде, що аж вони похваталися за животи від реготу.

- Я заплутався! Хто побіжав, кто упав?

- Та все тут зрозуміло, що побіжав числівник, а упала частка. Та ну вас усих, ніхто мене не розуміє. Взагалі навіщо я такий з'явився, якщо ні на що не спроможний. Он він описує всіх,  він розуміється на числах, а я даремний.

Зацікавився іменник і вирішив підійти.

- Привіт, я іменник, шукаю друга, який міг би мене замінити. А хто ти? Що ти можеш?

- Нічого особливого я не можу, тільки плутаю усих, бо усим вже огидно моє "він", "вона"...

- А що означають ці твої він та вона?

- Я й сам думаю, що ж воно означає... Тільки знаю, що слово "частка" я можу замінити словом "вона", а на усі частини мови разом можна сказати "вони".

- Так назви частин мови це іменники, тобто ти можеш заміняти іменники?

- Вихоить що так. До речі, зовуть мене займеник!

З цого часу іменник і займенник найкращі друзі, у скрутну хвилину заміняють один одного і навіть відповідають на одне писання - "хто?" або "що?".

Объяснение:

^^