Підкресліть головні члени. вкажіть тип односкладного речення. 1. тупіт і пирхання. 2. розкажіть мені що-небудь веселеньке. 3. у газетах лають його дуже. 4. на це питання не можна відповісти відразу. 5. дощу вже не було чути. 6. йому стало соромно за людство. 7. трохи видніється. 8. мені вже було нудно сперечатися і хотілося спати.

1. Тупіт і пирхання. (тупіт, пирхання - підмети, речення називне).
2. Розкажіть мені що-небудь веселеньке. (розкажіть - присудок, речення означено-особове)
3. У газетах лають його дуже. (лають - присудок, речення неозначено-особове)
4. На це питання не можна відповісти відразу. (не можна відповісти - присудок, речення безособове).
5. Дощу вже не було чути. (не було чути - присудок, речення безособове).
6. Йому стало соромно за людство. (стало соромно - присудок, речення безособове)
7. Трохи видніється. (видніється - присудок, речення безособове)
8. Мені вже було нудно сперечатися і хотілося спати. (було нудно сперечатися, хотілося спати - присудки, речення безособове)

Це місце завжди було чарівним для мене. Навіть, побачивши десь неочікувано лише назву Псел, мої думки ринули в дитинство. Відразу згадувалось, як я босим бігав по берегу річки.
І, ось, сьогодні, я стою гаю за тим, що відбувається тут. Нічого не змінилося за стільки років. Міста розвиваються, шумлять, а тут все так, як і колись. Спокійні люди прогулюються вулицями, нікуди не поспішаючи. Старенькі діди і далі випасають худобу гають за тою могутньою рікою.
Весняна повінь вже минула і на берегах річки з'являється перша травичка. Але тварини не дають їй вирости - відразу вискубують її. для мене, це найчарівніше місце в світі і хочу завжди сюди повертатися!

в словах античного філософа Сенеки покладено дуже глибокий зміст. який, на жаль, в сучасному світі не кожен зрозуміє. я розумію це вислів як поклик або ж кредо. мені надто сильно сподобалися ці слова, саме тому я напишу про їх сутність. ці слова надають поштовх прислухатися не лише до свого розуму, а ще й до того, про що говорить нам душа та серце. звісно, все це духовні цінності. проте я не можу оминути і їх, для мене це надто важко. абсолютно все про що ми говоримо, ми повинні говорити з душею та впевненістю в своїх словах. можливо, це найголовніше. адже говорити те, що хочуть чути інші зовсім недоречно, це вбиває власну самооцінку, яка потребує праці не лише над собою, а щей над оточуючим світом.