Твір на тему "не копай іншому яму, бо й сам упадеш" буд ласка напиші

У кожному прислів’ї відображається глибинна і мудрість народу, що формувалася тисячоліттями. Не даремно прислів’я «не копай іншому яму, бо сам у неї впадеш» можна зустріти не лише у багатьох європейських мовах, а й навіть у Біблії. Цар Соломон говорив: «Хто копає яму, той впаде у неї, і хто буде котити на гору камінь, до того він повернеться». Християни вірять у невідворотну кару, якої зазнає людина, яка заподіює комусь шкоду або має злі думки. Біблія вчить не робити зла іншим, бо воно обернеться проти тебе ж самого. У тенетах, які зла людина розставляє для інших заплутається її нога.
Не лише християни вірять у неминучу відплату за злі вчинки. Одним із найважливіших принципів, що лежать в основі буддизму є закон залежності будь-якого існування від справ, добрих та злих, що вчинені у попередніх втіленнях туші. «Чорне, – казав засновник буддизму Шакьямуні, – відрізняється чорним, а біле – білим. Вчинок є початком будь-якого існування». Буддисти вірять, що сума справ, вчинених живими істотами, підтримує існування Всесвіту із усіма ступенями та розрядами, а якість вчинків визначає наступну форму втілення живої істоти. Будда вважав, що за тим, чиї вчинки були злими, слідує страждання, як «колесо слідує за кроком в’ючної тварини», а за тим, хто вчиняв добрі справи завжди слідує щастя та блаженство, «наче тінь, ніколи його не покидаючи». Не можна не звернути уваги на те, що всі релігії сходяться у тому, що добрі вчинки робити легше, аніж злі.
Звісно, віра у Бога – справа кожної окремої людини. Але не залежно від того, віримо ми чи ні, совість завжди підкаже, чи добрими є наші вчинки. Скільки б не говорили атеїсти про те, що ніякої розплати за шкоду, заподіяну іншим після смерті не існує, історія людської цивілізації свідчить про зворотне. По суті, мова йде не про гріховні дії та божественну кару за них, а про відповідальність за вчинки кожної окремої людини та людства в цілому.
Зло, з рештою, є нічим іншим, аніж руйнуванням та знищенням. Руйнуючи все навколо людство знищує само себе. Яскравим свідченням цього є всі види зброї, війни та невідворотне руйнування екології нашої планети.

Його не можна зважити або покласти в кишеню виміряти лінійкою або згорнути в газету. Іноді його катастрофічно не вистачає, руйнується наші плани, і важкий фраз обставин деформує долі наших близьких і зовсім сторонніх для нас людей але іноді буває так, що його напишу змушує нас думати про те як би швидше позбутися від нього. Так, мова йде про час фізичної духовне життя людини Дуже сильно залежить від того наскільки вільно побудована наша система цінностей спробуйте дати маленький дитині одночасно цукеркою золоте количка бо гаманець грошима можливо він візьме і те і інше але основа у основна увага буде зосереджена на солодкому дитині ще на автівки що неїстівне там у випадку має куди більшу цінність більш цукерка на річку і дорослі люди роблять подібне помилку неправильно оцінюючи життєву ситуацію людей матеріальні і духовні ціності.Багато разів протягом життя нам потрібно знову і знову робити переоцінку і вносити зміни у вироблену нами систему цінностей отже залежно від обставин і міста від 100 ставлення людей і природних умов часу знецінюється те, що ще вчора ми з вважали мало не найбільшою цінністю в нашому житті Якось 1 чоловік зі своїм слугують 2 верблюдами переходу пустелі і побачив кинуту кимось по воску наполовину занесло піском яке ж було здивування подорожній коли обстеживши міст возу вони знайшли безліч золота і дорогоцінних каменів об радувала люди звичайно ж пробували забрати знайдений скарб і щоб відвести вище мали вантаж вони вирішили злити частину питної води і викинути частину продуктів через кілька годин після того як вони жили в 2-а також важко навантаженні Верблюди, піднялася піщана буря. Через кілька днів тільки ледь живий слуга дійшов до оазису. Загибелі господаря була результатом неправильної оцінки цінностей і жав гідності. Коли ми говоримо про цінності, то наша уява малює нам іноді гроші або золото, іноді будинки машини дачі трохи рідше людей і Добрі стосунки. І часто ми забуваємо про те що є цінність яка не знеціниться ніколи це наш час коли люди іноді кажуть час гроші але не вміють ну цінніше грошей той час який має в житті кожна людина чи замислювались ви про те що життя найцінніше що у нас є на землі і воно складається з коротких відрізків часу секунд хвилин годин і що цей час не стоїть на місці І часто його не чутний біг стає помітним тільки тоді коли озирнувшись назад ми дивуємося як швидко летять роки кожному з нас Дану життя з 1-м криком дитини починається невтомний відлік часу і ми не можемо сказати скільки ще годину або років у нашому розпорядженні Як же уважно ми повинні ставитися до дорогоцінного часу нашого життя як ощадливо витрачати його обережно розпоряджаючись тим що всім нам дається тільки 1 раз згаяний час то втрачений скарб як зрозуміти ці слова адже саме час дає нам можливість зробити будь-які справи приділити увагу людям оточуючим нас або дізнатись про щось подумайте, на що вам було буде шкода віддати кілька хвилин частинку Свого життя? Як часто буває за другорядними турботами ми забуваємо щось дуже важливе. І лише жаль про втрачений час дадуть і нам знову і знову теж міг це зробити. Так непомітно і безповоротно відлітає час нашого життя і ми раптом жах помічаємо що ще вчора у нас була сила силенна часу , А зараз ми з усіх сил намагаємося утримати дорогоцінні хвилини, що тануть на очах якось раз людина отримавши зарплати і радісно стискаючи в кишені пачку грошей зайшла на базар купуючи то подарунок для дружини то необхідні продукти вона щедро Розплачувалася з продавцями. Так було до тих пір, поки опустивши руку в кишеню людина замість товстої пачки намочила всього 1 папірець і кілька дрібних монет якби в нас була можливість створювати речі ще непідвладні потоку часу? Напевно скульптор, який створює пам'ятник над якими не владний час буде надавати своїй роботі Величезне значення і направить на неї куди більше сил, ніж на ту яка через 120 або 1000 років буде розчавила непоганими пресом століть напевно, і всі ми віддали би перевагу саме такий роботі навіщо будувати будинок який через скільки років потрібно буде ремонтувати якщо можна побудувати такий що буде стояти не тільки 100 років але і наші далекі нащадки зможуть постійно користуватися його затишком на не ремонтуючи.Как Jenn земли можно весь до кл до своей сцены до такого будем лет знак питали видповиди, не сдается нам однозначным

Цінуйте кожну мить життя

Життя кожної людини безцінне вже само по собі. Й тому, що воно є найскладнішою формою існування, й тому, що воно унікальне й неповторне, й тому, що воно скінченне і поки що таке коротке. Життя – це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Проте як вона зуміє розпорядитися цим даром – залежить від неї самої. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від такого життя можуть залишитись тільки приємні спогади, які є малою втіхою в старості. Саме тому, що життя має величезну цінність вже само по собі, не варто розтрачувати його на щось менш цінне, в тому числі й на самі лише задоволення. Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно не складається, коли в ньому більше незгод, ніж радощів. Роблячи своє життя розумним та осмисленим, підпорядковуючи його великій меті, заповнюючи його самовідданою працею на благо людства, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно збільшує цінність власного життя. І навпаки, якщо людина живе тільки одним днем, розмінює своє життя на багато дрібних випадкових справ, якщо вона шукає лише вигоди для себе або самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе або для самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе, то її життя й у самому кінці – перед смертю – варте стільки ж, а то й менше, як на самому початку – одразу після народження. Життя дитини, яка поки що нічого не встигла зробити, а лише потребує постійної турботи та уваги, є величезною цінністю і для її батьків, і для суспільства. По-перше, тому, що, допомагаючи стати на ноги іншій людині, батьки певною мірою вже виправдовують і власне існування, роблять його більш цінним. І всі батьки потай сподіваються, що їхні діти, коли виростуть, здійснять те, чого не змогли або не зуміли зробити вони самі. По-друге, життя, яке щойно почалося, має особливу цінність, оскільки воно необмежене у своїх можливостях. У дитини все ще попереду.