Унезнайомому лісі текст знай дить блин

У незнайомому лісі
Уперше в житті Сашко був у справжньому лісі. Переважали тут сосни. Високі, стрункі, жовтокорі, вони змикалися вгорі рясним гіл-лям. Сашко змалку відрізняв сосну від ялини. Принесе, бувало, мати під Новий рік невеличку пишну сосну, прикрасить блискучими кулька-ми, обвішає цукерками і каже: «Оце тобі, Саш-ку, ялинка. Грайся, друзів запроси». Та хлопець добре знає, що це сосна. Ялинка акуратніша, стрункіша, у неї короткі голочки, а в сосни довгі, звисають китицями. Ось хоровод струнких берізок. Вони, як ті шестикласниці на перерві, збіглися пошепотіти. А що то за деревце таке кремезненьке на га-лявині? Наче клен, проте листя трохи інакше ви-різьблене, округліше.У лісі духмяно пахло хвоєю і різнотрав’ям, було вогкувато, навіть задушливо. Часом, коли ліс густішав і юного мандрівника щільною сті-ною обступали де-рева, його проймав легенький острах. І знов аж по-темніло в лісі – так густо зійшлися де-рева. Чутливі вуха заполонив багатого-лосий хор лісового птаства. Дивно, але раніше Сашко не помічав пташиного гомону. Скрекоче сорока, кує зозуля, а шпак старається за цілий колектив: він уміє і по-жаб’ячому, і навіть по-солов’їному… Птахи плакали й реготали, схлипували, свистіли, зітха-ли (За К.Світличним).

Мені здається, що людина — це не просто назва певної істоти. Це звання. І, як кожне звання, воно передбачає високу відповідальність. Злу і жорстоку людину ми називаємо нелюдяною. Щось страшне і жахливе ми називаємо нелюдським. Отже, такі риси не належать людині. Інколи це слово пишеться з великої літери — Людина. Мені здається це правильним. Людяність — це добро, це чесність, це турбота про інших, це здатність прийти на до . Тільки такою може бути справжня людина.

Людина робить добро, не чекаючи винагороди за це. Інколи вона навіть може постраждати через це. Пожежник, який рятує від вогню дитину, не думає про власну небезпеку. Він робить добро, його вчинок називається людяним, а сам він є Людиною.

Інколи про сміливу, відповідальну, сильну і добру людину можна почути, що це "справжня людина". Значить, боягузлива, підступна, зла людина є "несправжньою". То чи можна назвати таку істоту взагалі людиною? Я вважаю, що ні.

Звання людини покладає на нас велику відповідальність. І ми повинні відповідати цьому званню.

1-б)
2-б)
3-в)
4-б)

5: (В)чись дитино, бо (В)читися треба!
(В)чись голубко, бо розум не спить,
Хай серце (і) воля, (й) дух росте (в)
Силу,
Хай книжка закрита любові. навчить.

6-
Льон (не переноситься), краї-на, рів-ний, озими-на, лід (не перенос.), січе-нь, йшов (не перенос.), розк-віт, вер-ба, дзьоб (не перенос.), працьо-витий, кіль-це, кран (не перенос.), затиш-ний, урок (не перенос.), пере-дати.

7-
розцвіт, розбити, розкрасити, розмалювати, роздарувати.

Безбарвно, безаварійний, безбашність, безафіксний, безбатченко

8-в)
9-в)
10-
Апостров є в таких словах як:
Під‘їзд, торф‘яний, з‘язати, бар‘єр, без‘язикий, мавп‘ячий, ад‘ютант, сім‘я.

11- (з)орієнтуватись, (с)казати, (з)бігати, (с)кріпити, (с)косити, (з)лити, (с)ховати, (зі)гнати, (с)фотографувати, (с)творити

12-б)