Сукр.мовой.опишіть вашу вишиванку (6-7 речень)именно свою вишиванку.так как списать с вики я тоже могу.

Моя вишиванка біло-голубого кольору.Має вона багато візерунків,а також пояс.Я ходжу в ній на різні свята і приймаю завжди компліменти,адже такої вишиванки як у мене нема ні в кого.Такий подарунок зробила мені бабуся на День народження.Я дякую їй.Мені дуже подобається ця вишиванка.

Уроки бувають різні: хороші та погані, цікаві та нудні, насичені і незмістовні. Я вважаю, що справжній урок повинен починатися не з дзвоника, а задовго до нього. Учитель повинен шукати засоби «оживлення» уроку, залучення учнів до активної діяльності.

Треба враховувати, що ми - діти йдемо на урок частіше за все за спілкуванням із друзями, з учителями, за можливістю відкрити себе, свої здібності.

Мені дуже подобається вислів відомого педагога Василя Сухомлинського: «Урок повинен проходити не для учнів, а з учнями».

Мені здається, що кожний урок має бути  наповнений такими методами та видами робіт, які сприяли б розвитку інтелектуальних, лінгвістичних, комунікативних, творчих здібностей учнів.

Сучасна освіта спрямована на те, щоб виховувати різнобічно розвинену і соціально активну особистість, яка вміла б реалізувати свої можливості. Щоб виховати в учнів ці якості, мені здається, що слід використовувати на уроках креативні запитання, які налаштовують нас дітей на політ фантазії. Я вважаю, що вони є поштовхом до розвитку творчих здібностей учнів.

Заслуговують також на увагу уроки творчості. Це уроки з розвитку зв’язного мовлення, де учні збирають, аналізують матеріали до творчої роботи і пропонують власноруч складені тексти.

Немає сумніву, що, використовуючи нові та незвичайні форми викладання навчального матеріалу, вчителі стимулюють пізнавальну активність школярів. А тому процес пошуку можливостей зробити урок більш цікавим та ефективним у кожного вчителя повинен бути нескінченним!

Мені здається, що ще з раннього дитинства я знала відповідь на це запитання. Я завжди була прихильником вічного миру на Землі. Для мене мир був єдиним засобом і метою існування світу. Мені ще не було 5 роки, коли я потрапила до дитячого музичного театру Peace Stars, де брала участь у виставі Ліхтарики Миру (Peace Lanterns). Вже тоді ідея миру була навколо мене і у моєму серці. Ми їздили по країні і за кордон з виставою про мир та світову дружбу. Ми створювали своїми руками маленькі паперові ліхтарики зі запаленими свічками всередині, і ввечері пускали їх по Дніпру. Ми вірили, що кожна людина, яка побачить ці ліхтарики зупиниться, прочитає наші гасла про мир та задумається про своє життя, навколишнє середовище, і стане добрішою та миролюбнішою. Так і весь світ по ланцюжку стане кращим. Тільки у всезагальній любові та мирі люди будуть щасливими.