Синтаксичний розбір речення : людині треба не фанатизм святих і героїв, не вогонь, який облікає, а світло багаття , що гріє душу щодня .

Людині (пунктирна лінія) треба (пунктирна лінія) не фанатизм (линія) святих (хвиляста лінія) і героїв (пунктирна лінія),не вогонь (линія), який облікає (дві линії),а світло (линія) багаття (пунктирна линія), що гріє (дві линії) душу (пунктирна линія) щодня (пунктир-точка).
Надеюсь, вы разберетесь.
(Сначала слово, а в скобочках, как подчеркивать)

Осінь. Чудова пора, яку так люблять описувати поети. Пофарбовані у яскраві кольори дерева,  легкий вітерець, що гойдає гіллям, наче заколисуючи його. Але інколи вітер, ніби пустуючи, налітає на дерева, і зриває з них  листя, щедро встеляючи ним землю під ногами.  Жоден  художник у світі не може передати всю палітру кольорів, що є у цього килима. Жоден композитор не може передати неповторний шепіт листя під нашими ногами. Небо стало похмуре. Сиві хмари інколи починають плакати дощем на холодну землю. Пташки готуються до польоту у вирій. Сонечко все рідше й рідше виходить з-за хмар. 

Одного разу вирішив Павлик змайструвати буду для сірка. Взяв він кілька дошок, взяв пилку, молоток і цвяхи, та й почав майструвати. Спершу ніяк не виходило порівняти дошки за довжиною. То одна була коротша, то інша задовга. Та коли, нарешті, дошки були більш-менш вирівняні, почав Павло їх докупи цвяхами збивати. Та як не збивав, на буду воно було схоже все менше та менше. І раптом Павло як гримне собі молотком по пальцях, як скрикне, жбурне спересердя молоток у кущі. "Це, - каже, - інструменти погані, - браковані якісь" . Правду кажуть - у поганого майстра і пилка крива.