Как на украинском будет "не имею ни малейшего понятия", "устаревшие представления"?

Застарівші представлення("погляди" можна сказати) і не маю ніякого представлення(поняття)

Не маю ні найменшого поняття

«Людина — це звучить гордо!», «Будь людиною» — і в повсякденному житті, і в художніх творах багатьох авторів ми часто чуємо ці словосполучення.УЛюдина впродовж усього життя повинна постійно розвиватися. Це необхідно для того, щоб бути корисним суспільству, щоб заслужити пошану старших і друзів. Починається цей розвиток у школі, а перші люди, з яких ми беремо приклад, — це наші вчителі. Немає на світі людини, яка б могла сердитися на природу, що вона її обділила, кожен із нас отримує широкий діапазон задатків. Тому людина може оволодіти будь-якою справою, але тільки визначивши свої схильності до якогось певного заняття, вивчаючи його в школі, можна добитися в житті справжнього успіху, а це вже великий крок до становлення особистості. першу чергу, бути людиною означає вміння жити серед інших людей. Що б ви не робили у своєму житті, завжди необхідно пам’ятати, що ви живете на світі не одні. Вас оточують люди. І потрібно поводитися так, щоб їм було легко і приємно поряд з вами. 

СТЕП    Степе мій, урожайнику! Лежиш ти, повитий красою, шепочеш стиглим колосом! Скільки раз на рік ти міняєш свою оздобу? Навесні ти лежав чорнотілий, клубочився сизим маревом випарів... Напоєний вологою, наснажений сонцем, прийняв ти в лоно своє золотий засів. Потім зарум'янився, зазеленів першими сходами, а згодом обіслав­ся ніжними килимами — ярицвітами. Аж згодом гойдав ти на собі хвилясту, зелену піну злаків, красувався срібним колосом, цвів сереж­ками, клубочився золотим пилом квітування, половів хмарками і за­кипів золотим литвом повнозерного колосу. І ось ми прийшли на твій поклик. Твої недавні весняні сівачі стали женцями.     Яким же ти розкішним і багатим став, степе наш! Весело і любо засівати тебе хлібом, зодягати, прикрашати тебе зелом молодих лісів, напувати твої яри і вибалки срібноводцям ставків і озер. Любо тебе заквітувати голубим льоном, червоними квітами еспарцету, рожеви­ми китичками конюшини... Весело обробляти тебе, бо горнешся ти, красеню, до сівачів, господарів своїх. Для них ти розквітаєш своєю красою, для них плодоносиш