Твір на тему "опиши зимову прогулянку парком"

                             Твір-опис зимової прогулянки парком
Давно вже прийшла морозна зима. Вкрила всі тротуари снігом й льодом, розвішала небезпечні бурульки під дахами будинків.
Після уроків я вирішила прогулятися парком. Там, вкриті ковдрами й зав'язані шарфами, гордо стояли старі, скрипучі клени й молоді, зовсім недавно висаджені стрункі берізки й липки. Я йшла по бетонній доріжці, яку давно вже засипав сріблястий сніг й роздивлялася навколо, вдихаючи морозне, свіже повітря. Під одним старим кленом ходили, подзьобуючі крихти й зерно, яке кидала одна літня жінка, сизі, коричневі, сірі з зеленими шийками, рябі й білі, мов сніг, голуби. На дитячому майданчику гралися дітлахи. На пофарбованих в зелений колір, лавах сиділи, наглядуючи за дітьми, їхні бабусі й матусі. Великі ліхтарі вкрив іней. А в клумбах замість квітів лежав сніг.
Після гарної прогулянки в парку я повернулася щаслива до теплого будинку. Мені дуже сподобалася моя прогулянка в парку.

  осі скільки поєзії в цьому золотаво-сонячному слові. осінь така загадкова, замріяна, різнокольорова, багряна, щедра і багата.          щоразу осінь неповторна у  своїй красі. саме тому її не оминають своєю увагою художники, композитори, письменники і поети. одні за фарб, а інші-словами зображують неповторну красу осінної природи, а композитори за музики.    тому до найкращої пори року-осені у бібліотеці оформлено книжкову виставку "надійшла пора осіння" яка познайомить читачів з казками, віршами, оповіданнями, прикметами, загадками та прислівями про неї.

Людина і природа нерозривно взаємопов’язані між собою. це було завжди. первісні люди настільки трепетно ставилися до природи, майже обожнювали її. і вогонь, і вода, і земля, і небо… усі стихії бачилися первісній людині божествами. та й рослини, і тварини, і птахи. це трепетне ставлення до природи і зараз жевріє в душі кожної людини. наприклад, моє ставлення до ластівок. я дуже люблю ластівок. приїжджаю в село до бабусі, відкриваю скрипучу дерев’яну хвіртку, обнімаюся з бабусею, п’ю з нею чай, а потім – до річки. ластівки вже там. вони кружляють так низько, що крилами нібито торкаються води. у глині стрімкого протилежного берега гнізда ластівок. там вони вигодовують своїх пташенят. жива природа дивовижна. а ще, я знаю, природа лікує. ті ж собаки і кішки. дихання собак, як з’ясували вчені, створює в квартирах і будинках протимікробну середу. не дарма ж нашими предками складені приказки: “кішка на хворе місце лягає”, “собака лизне – всі хвороби вилікує”. і як