Україну називають матір’ю. Батьківщина, як і мама – одна єдина, найрідніша. Вона для людини як два крила птахи, що дані для польоту. Батьківщина починається із мами, її колискової. Батьківщина – це і тато, його дужі руки, готові завжди підтримати, його мудрі слова, які нам завжди потрібні в житті. Батьківщина – це наші бабусі і дідусі, які ніжать і пестять нас. Отже, Батьківщина починається з родини від батьківської хати. Дорослі повинні пам’ятати, що якщо вони щиро люблять свій рідний край і демонструють цю любов своїм дітям, тоді їхні діти теж будуть сильно любити Батьківщину, а патріотизм не буде для них порожнім поняттям. Необхідно постійно показувати дітям привабливі сторони любові до рідних місць і навколишнього середовища. Ось тоді можна цілком бути впевненим у тому, що їхні діти стануть гідними громадянами свої рідної Батьківщини. Важливо пам’ятати, що патріотизм є вираженням єдиних почуттів громадян країни у формі національної гордості, а також у вигляді шанобливого ставлення до інших народів.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Сочинение на тему "земля-кормилица"
Мы живём на земле. «От земли человек взят, землей и кормится» — эта истина известна давно.
«Кормилицей» землю мы называем потому, что она сторицей возвращает нам засеянное в добрый час. «Поклонись матушке-землице, наградит тебя сторицей!» — мудрость эта доказана веками.
«Мать-Сыра-Земля всех кормит, всех поит, всех одевает, всех своим теплом пригревает!». За все те щедроты, которые ни земля человеку, род людской испытывает к ней сыновние чувства.
«Ничего нет для человека в жизни святее материнского чувства. Сын родной земли — живущий-кормящийся ее щедротами, русский народ-пахарь, дышащий одним дыханием с природою, исполнен к Матери-Сырой-Земле истинно сыновней любви и почтительности».
«А людям всем нужна еда,
Не получить её, конечно,
Без кропотливого труда.
Трудиться надо на земле,
Она — кормилица тебе!»
(Автор стиха: Ирис Ревю)
Не может человек жить без пищи. Просто пропадёт. А кормит человека земля. Но семя, кинутое в землю, без хорошего присмотра, без вложенного труда, и доброго слова не даст хорошего урожая. На земле-то работает Человек. Простой люд пашет, сеет, боронует. Из поколения в поколение передаются навыки, опыт. Каждый сторожил знает немало премудростей по возделыванию земли. «Земля – кормилица, а и то сама пить-есть просит». Немало сложено в народе пословиц-поговорок, стишков-закличек про родную землю – кормилицу людей.
«Больше землю удобряй – выше будет урожай».
«Что посеешь, то и пожнешь».
«Хорошо трудится – хлеб уродится».
«Землю вскачь не пашут».
«Гой, земля сырая,
Землица дорогая,
Матерь нам родная!
Всех нас породила,
Воспоила, воскормила
И угодьем наделила;
Ради нас, своих детей,
Водой чистой напоила
И злак всякий народила»…
Вот и вывод напрашивается: «Земля – тарелка: что положишь, то и возьмёшь».