Звуковий аналіз слів: сторож, град, мороз, показ, грибки

[ - - o - o - ] сторож  2 склади 6 букв 6 зв. сто-рож
[ - - о - ] град 4 букви 4 зв. 1 склад  град 
[ - о - о - ] мороз 5 букв 5 зв. 2 склади мо-роз 
[ - о - о - ] показ 5 букв 5 зв. 2 склади по-каз 
[ - - о - - о ] грибки 6 букв 6 зв. 2 склади гриб-ки 

Діалог на тему коронавірус

Объяснение:

-Привіт, ти чув що ходить якась нова епідемія

-Привіт, звісно ще й назва така Корона - вірус

-І не кажи!

- Я в це не вірю і вірити незбираюся)

-А дарма, це дуже небезпечна хвороба. Тут потрібно бути обережним!

-Як наприклад?

-Мити руки завжди, а коли прийшов з вулиці обов'язково!

-Не хочу я мити руки!

-Це може врятувати твоє життя. І ще потрібно користуватися антисептичними засобами.

Дотримуватися дистанції, носити маску в приміщеннях і не тільки.

-Добре, Дякую за пораду, але чим це небезпечно?

-Тут не тільки кашель і нежить тут все набагато небезпечніше, можуть відказувати власні легені, також це на нервовій системі дуже відображається та багато жахливих речей.

-дякую, я обов'язково буду добримуватися правил!

-До зустрічі рад(да) , що поміг(ЛА)

Хлопці знітилися. Обом стало соромно. Вони швидко вийшли з хати. 

- Що будемо робити, Антоне?

- Не знаю. Я б зараз під землю провалився від сорому... 

Вони сіли під старою розлогою грушею, колись бабуся з її плодів варила таке смачне варення ...

- А кому ти продав ікону?

- Опанасовичу ... В нього магазин є з всякою старовиною...Але вже стільки часу минуло...Та й грошей нема. 

- Треба шукати ікону! А гроші я знаю в кого можна позичити. Бабусі недовго ще з нами бути...

Хлопці встали і попрямували до дороги.

  В крамниці, звичайно, ікони не було. Опанасович сказав, що продав її якійсь старій жінці. А хто вона така - він не знає. Сказав лише, що бачив її кілька разів на базарі - вона продавала сир, молоко, масло... Хлопці вхопилися за це і попрямували до місцевого ринку, хоч надії було мало. Роман вже встиг позичити гроші в свого друга, аби лиш бабусю відшукати... Хлопці йшли поміж торгових рядів і вдивлялися в селянські обличчя. Аж раптом Роман почув як його кличе Антон. Брат стояв біля старенької бабусі перед якою був розкладений її нехитрий товар: сир, молоко, масло. Хлопці з надією дивилися на бабусю...

- Діти, ви щось хочете купити? - запитала бабуся. 

- Ні. - першим отямився Антон. - Це ви купили ікону в Опанасовича десь півроку тому?

- Так, я. А що таке?

Хлопці чесно розповіли про все, що трапилося...Бабуся дивилася на хлопців. Антон стояв блідий, йому було страшенно соромно, він хотів зірватися з місця і тікати, але не міг і поворухнутися...

- То ви хочете, щоб я її вам повернула?

- Продали, - вихопився Роман.

- У нас є гроші, навіть, більше, ніж ви за неї заплатили.

- Я ікон не продаю. - відмовила стара жінка.

В обох похололо на серці - "Не продасть!".

- Ми вас просимо, будь ласка! Скажіть свою ціну!

- Я ж сказала - я не продаю ікон. Я вам її віддам, але ви мені обоє рік допомагатимете влітку. Домовилися?

- Так - так! - зраділи обоє.

Троє вийшло з ринку і попрямували за місто. 

Коли брати опинилися в хаті бабусі Ганни, то стали і завмерли на порозі. З усіх кутків на них дивилися Святі Обличчя. В кімнаті було до 50 ікон.