1) м’який знак на місці пропуску треба писати в усіх словах: а брил…янт, т…мяний, різ…бяр, лял..чин ; б цікавиш.ся, дізнається, дон…чин, н…юанс; в ллют…ся, невід…ємний, волос…кий, порад…те; г лос…йон, нен…чин, х…юстон, максим гор…кий. 2) не мають закінчення обидва слова в рядку: а сумно, пальто.б колібрі, по-українськи.в тбілісі, сміються. г рагу, жовч. 3) знайдіть словосполучення, у якому всі іменники чоловічого роду: а накип, какаду, біль, оон; б женя, ступінь, поступ, плакса; в вуаль, поні, накип, нежить; г дніпро, колібрі, стіл, ступінь. 4) визначити рядок, у якому всі дієслова в 3 особі множини будуть мати закінчення - уть, -ють: а клеїти, сіяти; б полоти, сопіти; в бачити, гріти; г поїти, будувати. 5) через дефіс пишуться всі слова в рядку: а хтозна/з/ким, залізо/бетон, кіно/повість, загально/визнаний; б м'ясо/молочний, пів/сторінки, унтер/офіцерський, будь/коли; в воєнно/морський, пліч/о/пліч, кіловат/година, хтозна/ким; г видимо/невидимо, віце/губернатор, суспільно/корисний, сніжно/білий. 6)літеру и треба писати на місці крапок у рядку: а д…фтонг, кембр…дж, пюп…тр. б дез…нформація, альта…р, х…мера.. в сп…ртовий, піан…симо, єг…пет. г сканд…навія, ч…пси, анти біот…к. 7) у всіх словах треба писати букву з: а …шити, бе..хатченко, ро…мальований.б …хибити, …садити, чере…смужжя. в …цідили, ро…тулений, …ховане. г бе…характерний, …хибити, ро…чесана. 8) позначте рядок, у якому допущено помилки при чергуванні приголосних: а кавказький, гадяцький, верещати, козацтво; б латишський, поштовий, козацький, воронежзький; в бряжчати, мандрівництво, черкаський, птаство; г сільський, криворізький, казахський, хвацький. 9) позначити рядок, у якому відбулося чергування голосних і/о: а поневолений, сто голів, газогін, підніжжя. б молоковіз, сім, сторона, воля. в бориспіль, мелітополь, шістка, ніс.г очі, кінь, чернігова, севастопольський. 10) у всіх словах відбувається подвоєння приголосних: а сю(р/рр)еальний, і(н/нн)окентій, інтерме(ц/цц)о; б ге(н/нн)адій, агне(с/сс)а, шо(с/сс)е; в баро(к/кк)о, мі(с/сс)ісіпі, хо(б/бб)і; г мадо(н/нн)а, а(с/сс)ирія, бу(д/дд)а. 11) позначити рядок, у якому всі слова записані правильно: а епоха відродження, перша світова війна, папа римський; б новий заповіт, республіка венесуела, австралійський союз; в збройні сили україни, президент фірми, коліївщина; г верховна рада україни, президент україни, стусове коло. 12)усі звертання утворені правильно, окрім: а друже миколо, валеріє василівно; б сергіє дмитровичу, добродійку маріє; в добродіє бригадире, батьку; г шевче, ігоре анатолійовичу.13) установи відповідність між частинами мови та їх . 1 чоловічий 2 жіночий 3 середній 4 спільний а) сбу, боржомі, путасу; б) дніпро, поні, какаду; в) розтяпа, плакса, сирота; г) сулугуні, пюре, тбілісі; д) рагу, мону, хлоп’я. 14) установити відповідність між займенниками та , до яких вони належать: 1. означальні . а) її, твоїх наш; 2. вказівні б) ніякий, ніскільки, нікого; 3. заперечні в) отакого, стільки, цей; 4. присвійні г) мене, казна-яка, їхній; д) всією, кожен, самий. 15) установи відповідність між частинами мови та їх ; 1. створюючи, сказавши2. у зв'язку, з-поміж3. усміхнений, нагрітий4. лише, навіть, ажа) прийменникб) дієприкметникв) прикметникг) дієприслівникд) частка

1.А
2.Г
3.Б(порте плакса-спільний)
4.Г
5.В
6.Г
7.А
8.Б
10.Г
11.В
12.Б
13.1-Б
2-А
3-Д
4-В
14.1-Д
2-В
3-Б
4-А
15.1-Г
2-А
3-Б
4-Д
начебто так)

н82упч18угчи2асощ2са к2сник2щоиац о8иа2иг8и2а 8ои2а 8та2с8гт2аг82саииц г8аа2исг8и8 Гаити а2г8иа 2аг8ииа2 г8и2аг8иа 2аи82ги2а и82г2иас8гча2и8гастгч8в2ив цощица ирщцрщ царя ощ цащоц а ощц с ЦАО цаощац царь лица и мощи ц аощац уаощ цощац ощ ац ои8ац ощ ца царя ощ ца що ощ ца щоацо а2шщи а28г

Объяснение:

ус да про иощац 2асрщир,8мца,шнвци шрца и ацошицаш,ниац н8и цар8в ц ацщо ацщо ца с8ов,оща2итсщовци в8цо щаоц оцца щ оащц цаощ тацощста2г8тсг82акт 8га2стацг8 т гц8атщоцат ацщо тацщо ацтеков 8оат ца8г шп 6к и в Европе и 4 странах Европы в Европе в Европе в России

Червневе небо обтрушувало в озеро зорі. Зоряне озеро — як небо, здавалось, дай нурка і полетиш. Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба, розплющив очі. Вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари. А Малий Віз повіз Дмитрика додому.

— Де ти поночі вештаєшся? — запитала Дмитрика мама...

— Витягав з води Віз, — відповів син. Засунув Віз під ліжко і ліг спати.

Ще й заснути не встиг, як закрутилися Возові колеса, і Дмитрик разом з ліжком поїхав у невідоме.

— Чому в невідоме? — заперечив Дмитрик. — Ось минаю село, он Кам’яна гора. Ось і товариство чекає на мене.

— Це тебе ми чекаємо? — взяв руки в боки сивоусий козак. — І кого ж це ми дочекалися?

Козаки сиділи біля куреня, варили куліш, підкидали хмиз у ватру.

Чекали кого завгодно — турків, татар, друзів, недругів, але такого дива не сподівалися. На возі — ліжко, а на ліжку хтось спросоння лепече, що вони на нього начебто чекали.

— Ні, пане-брате, таких, як ти, ми не чекаємо. Лежнів серед нас немає, обійдемося і без тебе, — почали козаки одмахуватись руками від лежачого хлопця.

Дмитрик сів на ліжку, ноги звісив з побічні, не знає, що йому робити. А козаки ще мить — і за шаблі візьмуться, щоб одігнати від себе ману.

— Згинь з очей! Кінних, піших приймаємо у свій кіш, а ти котися зі своєю "канапою". Там за лісом пани-ляхи п’ють каву, може, тобі до ліжка її подадуть.

Дмитрик розгубився. Йому так хочеться знайти спільну мову з козаками. Почав злазити з ліжка. Воно перехилилось, Дмитрик разом з ним бабахнувся на землю. А Віз, почувши волю, відкотився набік.

— Так тобі і треба, — розсміялися козаки. — Будеш знати, як до нас іншим разом їздити. Тепер спробуєш сам занести ліжко на плечах до дому.

Сивовусий козак узяв велику ложку і затиснув її у Дмитриків кулак.

— Якщо не спиш, то сідай їсти з нами. Поїси і скажеш, чого прийшов.

Дмитрик втиснувсь у коло. Одному козакові, вмощуючись, притиснув ногу.

— Ще не встиг познайомитись, а вже з моєї ноги стілець собі робиш! Скільки років тобі? — запитав козак, якому Дмитрик притиснув ногу.

— Десять, — Дмитрик притиснув ложку до грудей, — скоро десять!

— А нам по триста десять.

— І ви ще не повмирали?

— Чи ти вже навсидячки спиш? — тристадесятилітній козак зачерпнув ложкою куліш і звернувся до своїх побратимів: — Їжте, хлопці, бо помремо з голоду, поки цей хлопчисько повірить, що ми на світі є.

Дмитрик наївся, перечекав, поки козаки викотили казан, і почав говорити несміло:

— Я маю справу до Івана Сірка. Чи не скажете, де його можу зустріти?

— Еге, отамана Сірка сьогодні не побачиш. Він зараз у Львові, там один письменник книжку пише про нього. І Сірко днює і ночує на дев’ятому поверсі в його будинку. Хоче перечитати написане, щоб той чого не добрехав... Може, ми зможемо залагодити твою справу?

— Та... ми з одним товаришем посперечалися. Я кажу, що за часів отамана Сірка були в козаків підводні човни. А мій товариш не хоче вірити...

— Багато хочеш знати, — хитро усміхнувся старий козак. — Наш отаман саме радиться у Львові, чи називати ті човни підводними. Незабаром прочитаєш про це.

— Чекати довго, — Дмитрик скривився. — Не маю часу чекати.

— Не кривися, як середа на п’ятницю. Як не маєш часу чекати, то сам оглянь човна.

Пішли вони разом до ріки. При березі бився об хвилі човен. Він був подібний до великої жовтої черепашки. Дмитрик захотів витягнути його на берег — не стало сили, тільки хвиля в очі бризнула.

Хотів залізти всередину, та козаки не пускають туди і кажуть: лягай швидко в ліжко, бо вже скоро будитимуть тебе.

— А хіба я сплю?

— Не спиш. Але он, на сході, небо заясніло. Козацька ракета ось-ось вистрелить.

— Це ваша ракета? Ви придумали ракету?

— І човна підводного, і ракету, — промовив гордо найстарший козак і почав з товариством віддалятися.

Козацька ракета вистрелила. Стало ясно-ясно. Підводний човен зблід, занурився у воду і швидко зник.

Через кілька днів Дмитрик прийшов до міста. Підгайці — маленьке містечко, за годину можна обійти його вздовж і впоперек. Дмитрик по боках не розглядався, зайшов одразу в книгарню.

— Чи є вже книжка про Івана Сірка? — за питав.

— Немає, незабаром буде.

Чому той письменник бариться? Козаки придумали підводного човна, перші зробили ракету, а книжки про це досі немає. Дмитрик ще трохи почекає.

А ні, то сяде він на Малого Воза і сам вирушить до Львова. Обійде всі дев’ятиповерхові будинки — отамана Сірка знайде! Отаман сягне рукою по Великий Віз, і поїдуть вони... Куди? Про це в книжці не буде писатися. Книжка про козаків, а Іван Сірко ще не знає — Дмитрик справжній козак чи такий собі звичайнісінький